ПСИХОЛОГІЯ (грец. рsyhe — душа і logos — слово, вчення) — наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності. Становлення П. у ХVІІ ст. пов’язано з такими іменами, як Р. Декарт, Б. Спіноза, Д. Локк, Дж. Бреклі, Г. Спенсер, Д. Юм та ін. У цей період були вироблені цінні уявлення в галузі психології пам’яті й психології мислення. Бурхливий розвиток природничих наук, особливо фізіології та медицини, гостро поставив питання про можливість об’єктивного психологічного дослідження, а низка відкриттів підтвердила наявність несвідомого психічного життя. Усе це зумовило появу якісно нового етапу розвитку — появу наукової П. Засновником наукової П. прийнято вважати В. Вундта, який відкрив у 1879 р. першу експериментальну психологічну лабораторію. Наукова П. дозволяє виявити загальні тенденції та закономірності розвитку особистості та її індивідуальні особливості.
Напрямки П.: вікова П. (вивчає закономірності етапів психічного розвитку і формування особистості відповідно до віку); диференційна П. (вивчає психологічні відмінності між індивідами і між групами людей, а також причини і наслідки відмінності); екологічна П. (вивчає психологічні аспекти взаємовідношень людини і навколишнього середовища — просторово-географічного, соціального, культурного, яке органічно включено в життєдіяльність і регуляцію та слугує важливим фактором поведінки і соціальної взаємодії); загальна П. (сукупність теоретичних і експериментальних досліджень, які виявляють найбільш загальні психологічні закономірності, теоретичні принципи і методи П., її основні поняття та категоріальний склад); медична П. (вивчає психологічні аспекти гігієни, профілактики, діагностики, лікування, реабілітації хворих); педагогічна П. (досліджує психологічні проблеми виховання і навчання особистості); політична П. (вивчає психологічні компоненти: настрої, думки, почуття, ціннісні орієнтації тощо, а також їхні особливості в політичному житті суспільства, що формуються та виявляються на рівні політичної свідомості й самосвідомості націй, класів, соціальних груп, урядів, індивідів та реалізуються в конкретних політичних діях); П. праці (наука, яка вивчає психологічні закономірності формування конкретних форм трудової діяльності та становлення людини до праці); П. реклами (вивчає потреби або очікування споживачів, створюючи попит на продукти, які підлягають збуту); П. релігії (вивчає психологічні та соціально-психологічні фактори, що зумовлюють особливості релігійної свідомості, її структури та функції); П. спорту (вивчення закономірностей проявів і розвитку психіки, а також групових взаємодій в умовах загальної і тренувальної діяльності); П. управління (вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності); функціональна П. (досліджує процеси свідомості з огляду на їх функції щодо пристосування організму до оточення).
Современный психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б.Г. Мещеряков, В.П. Зинченко. — М., 2007; Шапарь В.Б. Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. — Х., 2009.