КАРДІОТРОПОНІНИ I і Т (КI КТ) — високоспецифічні білки серцевого м’яза. При ушкодженні серцевого м’яза ці білки потрапляють у кров. Підвищення рівня К. у крові відбувається протягом 1-ї години після початку інфаркту міокарда і зберігається протягом ≥1 тиж.
Мета дослідження. Діагностувати інфаркт міокарда (первинний і повторний).
Референтні значення. Результати, отримані в різних лабораторіях, можуть розрізнятися. Так, одні лабораторії при виявленні в сироватці крові К. визначають результат як позитивний, у той час, як інші — дають кількісні дані. У нормі рівень КI <0,35 мкг/л (СІ: <0,1 мкг/л), а рівень КТ <0,1 мкг/л (СІ: <0,1 мкг/л). Рівень КI >2 мкг/л (СІ: >2 мкг/л) указує на ушкодження міокарда. Рівень КТ >0,1 мкг/л (СІ: >0,1 мкг/л), визначений імунологічним методом, також свідчить про ушкодження міокарда. Поки процес ушкодження серцевого м’яза триває, рівень К. залишається підвищеним.
Відхилення від норми. Рівень К. швидко підвищується вже протягом 1-ї години після ушкодження міокарда. Підвищення КТ виявляється у 40% хворих із нестабільною стенокардією. Найчастіше вміст КТ підвищується у хворих зі змінами кінцевої частини шлуночкового комплексу на ЕКГ. Стабільно підвищені значення КТ у хворого із нестабільною стенокардією свідчать про те, що у нього в анамнезі мікроінфаркти. Некоронарогенні захворювання серцевого м’яза (міокардит, травма серця) також можуть супроводжуватися підвищенням рівня КТ у крові. Підвищення його рівня можливе при гострій алкогольній інтоксикації, але при хронічній інтоксикації цього не спостерігається. Злегка підвищені величини КТ у сироватці крові можуть виявлятися у 15% пацієнтів із вираженим ушкодженням скелетних м’язів.
Фактори, які впливають на результати дослідження. Енергійна м’язова діяльність за відсутності ураження серця. Застосування кардіотоксичних препаратів, напр., доксорубіцину (рівень К. підвищується). Захворювання нирок, деякі хірургічні втручання (рівень К. підвищується).
Кишкун А.А. Руководство по лабораторным методам диагностики. — М., 2010; Лабораторные и инструментальные исследования в диагностике: Справочник / Пер. с англ. В.Ю. Халатова; под ред. В.Н. Титова. — М., 2004; Лифшиц В.М., Сидельникова В.И. Медицинские лабораторные анализы: Справочник. — М., 2007; Михайлов И.Б. Настольная книга врача по клинической фармакологии: Руководство для врачей. — СПб., 2010.