КИСЛА ФОСФАТАЗА — ферменти фосфатази, що проявляють найбільшу активність при pH 5,0. Наявні в основному в передміхуровій залозі та спермі, в менших кількостях — у печінці, селезінці, еритроцитах, кістковому мозку і тромбоцитах. Дослідження полягає у визначенні загальної активності К.ф. та її фракції в сироватці крові. Помірне підвищення активності К.ф. визначається також при інфаркті передміхурової залози, хворобі Педжета (у деяких пацієнтів), хворобі Гоше, рідше — при інших захворюваннях, таких, як мієломна хвороба.
Мета дослідження. Виявити рак передміхурової залози; оцінити результат лікування раку передміхурової залози (зниження активності К.ф. свідчить про ефективне лікування).
Референтні значення. Загальна активність К.ф. у сироватці крові в нормі коливається залежно від методу визначення від 0 до 3,7 ОД/л (СІ: 0–3,7 ОД/л).
Відхилення від норми. Підвищена активність К.ф. передміхурової залози зазвичай спостерігається при раку передміхурової залози, що проростає її капсулу. У разі наявності метастазів у кістках підвищується також активність лужної фосфатази, що вказує на підвищену остеобластичну активність. Завищені значення активності К.ф. спостерігаються при високій активності лужної фосфатази, що зумовлено схожістю цих двох ферментів, які розрізняються головним чином за значенням рН, при якому вони проявляють максимальну активність.
Фактори, що впливають на результат дослідження. Гемоліз, зумовлений необережним поводженням із пробою крові; несвоєчасна відправка проби крові в лабораторію (можливі занижені значення активності кислої фосфатази), фториди, фосфати і оксалати можуть бути причиною знижених показників активності ферменту, клофібрат (завищені значення активності ферменту), масаж передміхурової залози, катетеризація сечового міхура і ректальне дослідження протягом 48 год до аналізу.
Кишкун А.А. Руководство по лабораторным методам діагностики. — М., 2010; Лабораторные и инструментальные исследования в диагностике: Справочник / Пер. с англ. В.Ю. Халатова; под ред. В.Н. Титова. — М., 2004; Лифшиц В.М., Сидельникова В.И. Медицинские лабораторные анализы: Справочник. — М., 2007; Михайлов И.Б. Настольная книга врача по клинической фармакологии: руководство для врачей. — СПб., 2010.