ЛАБОРАТОРІЯ НА ЧИПІ

ЛАБОРАТОРІЯ НА ЧИПІ інакше — мікросистеми повного аналізу (англ. lab-on-a-chip або micro total analysis systems, скор. iTAS, LOC) — мініатюрний прилад, який дозволяє здійснювати один або кілька багатостадійних (біо)хімічних процесів на одному чипі площею від декількох мм2 до декількох см2 і використовує мікро- або наноскопічні кількості зразків для пробопідготовки та проведення реакцій. Для створення LOC використовують технології фотолітографії, мікро- і нанофлюїдики, прецизійного конструювання, наносенсорики тощо, які застосовують у мікроелектромеханічних системах (МЕМС). LOC відрізняються від звичайних біомікрочипів, що виконують зазвичай одну реакцію (напр., гібридизацію нуклеїнових кислот), можливістю здійснювати послідовні хімічні перетворення вихідних зразків, у тому числі стадії поділу, концентрування, змішування проміжних продуктів, переміщення їх у різні реактивні мікрокамери та зчитування кінцевих результатів. Основні переваги LOC полягають у простоті їх використання, високій швидкості проведення аналізу, малій кількості зразків і реагентів, необхідних для отримання результату. За суттю — це лабораторія, весь простір якої (інструменти, столи, проходи, клавіатури, монітори тощо) «стиснуто» до розмірів звичайного мікрочіпа, а все, що зроблено в ній людиною (з доставки, переміщення та аналізу зразка), повністю автоматизовано. Така мікролабораторія може аналізувати до 12 різних зразків одночасно, при цьому час аналізу скорочується до 15–30 хв. Один чіп розміром близько 4×4 см може замінити цілий комплекс обладнання, необхідного для аналізу ДНК/РНК, установлення спорідненості, виділення генетично модифікованих організмів, ранньої діагностики онкологічних захворювань, вивчення ефективності трансфекції клітин, кількісного визначення білків, визначення рівня експресії генів тощо.

Британский терминологический стандарт BSI PAS 136:2007 / Terminology for nanomaterials, Terminology for the bionano interface; Словарь нанотехнологических и связанных с нанотехнологиями терминов / Под ред. С.В. Калюжного. — М., 2010.


Інші статті автора