ЛАВСОНІЯ НЕКОЛЮЧА (лат. Lawsonia inermis L., рос. — лавсония неколючая, хна, родина плакунові — Lythraceae). Інші назви рослини: хна, хінна, Ель-хна та дерево резеди. Чагарник досягає 6–7 м завв., корінь стрижньовий. Стебло ребристе, чотиригранне. Гілля та стовбур покриті тонкою гладкою коричневою корою з рожевим відтінком. Листя супротивне, короткочерешкове, майже сидяче, цільнокрайнє, загострено-яйцевидне чи яйцевидно-ланцетне, блискуче, яскраво-зелене, середніх розмірів — завд. 6–7 см, завш. 3–4 см. Квітки зібрані у складні пірамідальні китиці, розміщені на бічних гілках і на верхівках стебел. Квітки дрібні (1–2 см у діаметрі), пелюстки віночка білого чи рожевого кольору, з міцним приємним запахом, що нагадує запах троянди. Андроцей тетрамірний, має 8 тичинок, розташованих у два кола по чотири в кожному, причому тичинки зовнішнього кола супротивні пелюсткам і розвиваються акропетально. Тичинкові нитки довгі, вільні, прикріплені до квіткової трубки нижче пелюсток. Пильовики без придатків. Зв’язник пильовика міститься на самому верху тичинкової нитки і разом із пильовиком увінчує її. Пильовик чотиригніздний або чотирилопатевий. У кожній лопасті утворюється по одному пилковому гнізду. Пилок триборознопоровий, з борознами, що сходяться на полюсах. Запилення перехресне. Гінецей синкарпний, формується із чотирьох, іноді двох плодолистків. Стовпчик простий, прямий, циліндровий, голий, з маленьким головчастим рильцем на кінці, його довжина дорівнює такій у тичинок (квітки з різною довжиною стовпчика). Зав’язь верхня, не зрощена з квітковою трубкою, синкарпна, три- або чотиригніздова, з численними сім’ябруньками. Перегородки між гніздами у верхній ділянці зав’язі іноді зникають. Трапляються і двогніздові зав’язі. Плід — коробочка округлої форми, чотирикамерна, в кожній камері є численне дрібне коричневе насіння пірамідальної форми.
Л.н. росте у країнах Північної Африки, в Азії, Австралії, культивується в Єгипті, Індії, Ірані, країнах Ближнього Сходу та у тропіках Америки. У 70-х роках ХХ ст. проведено експеримент з інтродукції лавсонії на Південному узбережжі Криму, але зниження температури до 2–3 °С спричиняло загибель рослини, тому Л.н. не отримала розповсюдження в Україні. Для виробництва косметичної продукції культивують калусні культури Л.н.
Насіння Л.н. містить до 1,43% жирної олії, 5,53% смол, фенольні сполуки, вуглеводні, протеїни і тритерпеноїди. Жирні кислоти насіння представлені бегеновою, арахіновою, стеариновою, пальмітиновою, олеїновою та ліноленовою кислотами. З кори Л.н. ізольовано два пентациклічних тритерпенових сапоніни, ідентифікованих як 3-β,30-дигідроксилуп-20(29)-єн (хенадіол) та (20S)-3-β,30-дигідроксилупан. Кора містить аліфатичний естер n-триконтил n-тридеканоат, β-ситостерол, лупеол, 30-норлупан-3-β-ол-20-он, бетулін і бетулінову кислоту, стероли лавсаритол і лавсаритол А. Квітки Л.н. містять ефірну олію. В листі Л.н. виявлено полісахариди, фенольні глікозиди, дубильні речовини, що гідролізуються, смоли, органічні кислоти, вітаміни С і К, аліфатичні вуглеводні та органічні кислоти. Листя Л.н. містять 1,3-дигідроксинафтален, 1,4-нафтохінон, 1,2-дигідрокси-4-глюкозилокси-нафтален, 2-метоксинафтохінон, а також 2-гідрокси-1,4-нафтохінон — лавсон, який зумовлює фарбувальні властивості та в чистому вигляді становить собою жовтогарячий порошок із температурою плавлення 192 °С і максимумом поглинання при 452 нм. У листях виявлено також маніт, слиз, галову та елагову кислоти, кумарини, ксантони, глікозиди β-ситостеролу, олеанолову, бетулінову кислоти, бетулін. Ксантони Л.н. представлені лаксантоном І, ІІ та ІІІ. Серед флавоноїдів виявлено апігенін-7-глюкозид, апігенін-4-глікозид, лютеолін-7-глюкозид, лютеолін-3-глюкозид, лютеолін-7-О-глюкозид та акацетин-7-О-глюкозид.
Із давнини порошок листя Л.н. застосовували для фарбування тканин, деревини, шкіри, нігтів, волосся та інших предметів. Окрім фарбування, листя Л.н. здатне зміцнювати шкіру голови та волосся, додавати волоссю пружність і блиск, сприяти поліпшенню його росту. У суміші з різними речовинами (жирні та ефірні олії, мед) Л.н. застосовують для нанесення візерунка на шкіру.
У народній медицині листя Л.н. використовують для лікування жовтяниці, прокази, аменореї, підвищеного АТ, для зупинки кровотеч: має в’яжучу, кардіотонічну, заспокійливу дію, також застосовується при грибкових ураженнях, амебіазі та діареї. Відвар використовується при запальних захворюваннях горла і бронхіті; екстракти — для загоєння ран.
У східній медицині подрібнене листя застосовують зовнішньо — при потінні ніг, діатезі, екземі, для лікування гнійних ран, забитих місць і опіків.
Квітки мають приємний аромат і використовуються для приготування олійних розчинів, а також різних ароматизаторів (у суміші з іншими компонентами ароматичних олій). Ще однією можливою сферою використання порошку Л.н. є виготовлення сонцезахисних кремів, оскільки порошок містить нафтохінони (лавсон), які при взаємодії з протеїнами рогового шару шкіри утворюють кольоровий комплекс, здатний затримувати УФ-проміння.
Журавель І.О., Кисличенко В.С., Бухаріна О.В. Хімічне вивчення деяких фенольних сполук з листя Lawsonia inermis L. // Укр. мед. альманах. — 2010. — Т. 13, № 6; Муравьева Д.А. Тропические и субтропические лекарственные растения. — М., 1983; Lawsonia inermis (Henna): A natural dye of various therapeutic uses — a review / V.K. Jiny, K.S. Silvipriya, S. Resmi, C.I. Jolly // Inventirapid: cosmeceuticals. — 2010. — Vol. 1, № 1; Pharmacognostical and preliminary phytochemical investigation of Lawsonia inermis L. leaf / V.C. Jain, D.P. Shah, N.G. Sonani et al. // Rom. J. Biol. — Plant Biol. — 2010. Vol. 55, № 2.