СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА в контексті управління — індивідуальний спосіб діяльності та поведінки керівника фармацевтичної організації щодо підлеглих з метою впливу на них та спонукання до досягнення цілей організації. С.к. (або лідерський стиль) визначається інтелектуально-психологічними особливостями керівника-лідера, його здатністю організовувати ініціативне, творче виконання покладених на колектив завдань, контролювати наслідки діяльності підлеглих, створювати й підтримувати морально-психологічний клімат у колективі фармацевтичної організації. Завідувач аптеки повинен враховувати особливості складу аптечного колективу, який зазвичай є гомогенним, переважно жіночим; передбачати наслідки надмірної емоційності — підвищення внутрішньої конкуренції, конфліктності. Ступінь делегування (див. Делегування повноважень) керівником своїх повноважень підлеглим, використовувані керівником типи влади (див. Влада), його турбота й спрямованість або на взаємини у колективі, або на виконання виробничого завдання визначають певний С.к., що характеризує цього керівника. Теорія лідерства (див. Лідерство) виділяє С.к. з погляду концепцій поведінкового та ситуативного підходів (див. Ситуативний підхід). Найбільш вдала традиційна класифікація С.к. з виділенням автократичного (авторитарного, директивного) стилю, демократичного (колегіального) та ліберального (пасивного). Автократичний С.к., спрямований на виконання виробничих робочих завдань, характеризується централізацією влади та повноважень, схильністю до одноосібного прийняття управлінських рішень (див. Управлінське рішення), обмеженням підлеглих в їх плануванні порядку виконання робіт, зверненням до потреб нижчого рівня в процесі мотивації (див. Мотивація) підлеглих, погрозами та психологічним тиском на членів колективу. Демократичний С.к. характеризується високим ступенем децентралізації повноважень, залученням підлеглих до прийняття рішень, наданням свободи у виконанні робіт, зверненням до потреб більш високого рівня: потреби у причетності, самовираженні, саморозвитку тощо, сприяє творчій активності та співробітництву в колективі. Ліберальний С.к. відрізняється зняттям керівником з себе відповідальності та відмовою від влади на користь колективу, наданням можливості підлеглим працювати в бажаному для них режимі, приймати власні рішення; характеризується відсутністю координації та контролю роботи підлеглих і, як наслідок, низькою результативністю. У межах поведінкового підходу до лідерства виділені також стилі лідерства Р. Лайкерта: експлуататорсько-авторитарний, прихильно-авторитарний, консультативно-демократичний, що базується на участі; лідерські стилі за управлінською сіткою Р. Блейка та Д. Моутон: управління роботою, управління участю, групове управління, управління людьми, управління організацією, мінімальне управління. У межах ситуативного підходу до лідерства описано С.к. Т. Мітчела та Р. Хауса: підтримувальний, інструментальний, директивний, заохочувальний до участі (партисипативний), орієнтований на досягнення; стилі лідерства П. Херсі та К. Бланшара: вказувальний, переконувальний, делегувальний, орієнтований на участь підлеглих у прийнятті рішень. Керівник будь-якої фармацевтичної організації повинен обирати С.к. відповідно до ситуації, тобто так званий адаптивний стиль, або стиль, орієнтований на реальність.
Веснин В.Р. Менеджмент. — М., 2004; Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. — М., 1999; Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.Н. Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч. І. Менеджмент в фармации / Под ред. З.Н. Мнушко. — Х., 2007; Шегда А.В. Менеджмент. — К., 2002.