Аденозинтрифосфат (АТФ, аденозинтрифосфорна кислота, аденілпірофосфорна кислота) — нуклеотид, який містить азотисту основу пуринового ряду: аденін, вуглеводний компонент (пентозу) — рибозу та три залишки фосфатної кислоти.
АТФ утворюється з аденозиндифосфату (АДФ) і неорганічного фосфату за рахунок енергії, що виділяється при окисненні речовин, які надходять з їжею, головним чином в мітохондріях, а також при фотосинтезі в рослинах та при інших реакціях фосфорилювання АДФ і являє собою головну з’єднувальну ланку між клітинними реакціями, що відбуваються з виділенням і використанням енергії. АТФ є термодинамічно нестійкою молекулою та при гідролізі утворює АДФ або АМФ і залишки фосфатів. Завдяки цьому АТФ бере участь в енергетичному обміні організму, є однією з основних високоенергетичних сполук.
У живому організмі більшість процесів, що супроводжуються виділенням вільної енергії, пов’язані з синтезом АТФ. Усі види хімічної, механічної, осмотичної, електрохімічної роботи виконуються в клітинах за рахунок енергії гідролізу АТФ до АДФ і неорганічного фосфату. Зв’язок між другим і третім (кінцевим) фосфатами найбільш енерговмісний — унаслідок його гідролізу вивільняється близько 40 кДж енергії. З іншого боку, процеси, які проходять з підвищенням вільної енергії (синтетичні, такі, що виконують роботу), пов’язані з виділенням вільної енергії, а саме — з розщепленням АТФ, яка забезпечує енергією практично всі процеси життєдіяльності в організмі. Так, при взаємодії з актоміозином АТФ розпадається на АДФ і неорганічний фосфат, при цьому вивільняється енергія, значну частину якої використовують м’язи для здійснення механічної роботи, а також для синтетичних процесів (синтез білка, сечовини та ін.) При зниженні вмісту АТФ у м’язовій тканині або порушенні процесів її ресинтезу відзначають дистрофічні зміни в м’язах. Через АТФ реалізуються біохімічні зміни в клітині під впливом багатьох ЛЗ, які діють за допомогою аденілатциклазної системи, оскільки АТФ є попередником синтезу одного з головних вторинних месенджерів дії гормонів і нейромедіаторів — циклічного аденозин-3′,5′-монофосфату (цАМФ). АТФ є також одним із нуклеотидів, що беруть участь у побудові ланцюгів РНК.
АТФ має анаболічний ефект, посилює мозковий і коронарний кровообіг, виявляє судинорозширювальну та нейромодулювальну активність і в основному застосовується в комплексній терапії м’язової дистрофії та атрофії, спазмах периферичних судин (переміжна кульгавість, хвороба Рейно, облітеруючий тромбангіїт), а також при хронічній коронарній недостатності та міокардіодистрофії (купірування пароксизмів підшлункової тахікардії), при тромбартеріїті, паркінсонізмі, при центральних, периферичних і змішаних формах спадкової пігментної дегенерації сітківки; у спортивному харчуванні (напр., при бодібілдингу). Іноді застосовують для стимулювання пологової діяльності.
Лікарські препарати, до складу яких входить АТФ: натрію аденозинтрифосфат — монопрепарат — застосовують у комплексній терапії м’язової дистрофії та атрофії, для купірування надшлуночкових тахіаритмій (син.: аденозинтрифосфорна кислота, АТФ, міотрифос, фосфобіон, адефос, кортрифос, стридіані, триаденіл, трифосфодин, трифозил, трифосфаден, трифосаденін); АТФ-ЛОНГ, АТФ-ФОРТЕ — комбіновані препарати, до складу яких входять АТФ, гістидин, К+, Mg2+, застосовують при патологіях серцево-судинної системи.
Літ.: Биохимия с упражнениями и задачами: учебник для вузов / Под ред. чл.-кор. РАН, проф. Е.С. Северина. — М., 2010.