РОСЛИНИ УМОВНО ОТРУЙНІ — група рослин, які за певних умов росту або культивування здатні вибірково сорбувати БАР або токсини.
Класифікація рослин на отруйні та неотруйні, як і всі інші класифікації, є досить приблизною. Адже чітку межу між отруйними та неотруйними рослинами провести важко. Між ними завжди є проміжна група рослин, які залежно від умов росту можуть вибірково накопичувати велику кількість певних речовин, перетворюючись на отруйні. До групи умовно отруйних рослин можна віднести будь-яку рослину (лікарську, овочеву, фруктову), залежно від дози тієї чи іншої речовини, яку рослина здатна вибірково у великій кількості накопичувати. Вона може бути корисною, їстівною або виявляти лікувальний ефект, а при більш високих дозах певної речовини, навпаки, потрапляючи в організм людини чи тварин, зумовлювати негативні реакції, небажану стимуляцію, збудження, запаморочення і навіть отруєння. Отрутою (лат. venenum — отрута) може бути будь-яка речовина, яка у відносно малій кількості потрапляє в організм або утворена в організмі та призводить до ушкодження структури чи розладу функції, спричиняючи симптоми, хворобу або смерть. Прикладом можуть бути всім відомі отруєння нітратами, оксалатами, селеном, ціанідами тощо.
Існує ціла група рослин, які у певних неадекватних екологічних умовах здатні активно сорбувати нітрати. До них належать лобода біла, шавлія відігнута, представники роду щириці та ін. Ознаками отруєння нітратами є гастроентерит, діарея, смертельно небезпечна метгемоглобінемія з анемічною аноксією, задишка, тремтіння й синюшність (див. також Нітрати).
Є рослини, які вибірково сорбують оксалати, нагромаджують їх у великій кількості та зумовлюють отруєння, що називають оксалізмом. До цієї групи рослин належать: амарант закинутий, лобода, буряк, щавель, каландрія, квасениця, портулак городній, ревінь чорноморський, солянка, саркобатус червонолистий, свиняча трава. Ознаками отруєння оксалатами є гастроентерит, гіпотензія, гіпокальціємія, м’язова слабкість і сіпання, нефроз та гіпероксалурія.
Отруєння людей або тварин ціанідами (сильними швидкодійними сполуками, які зумовлюють клітинну гіпоксію) можуть спричинити такі рослини, як акація, молочай, льон, олеандр, просо, слива, алича, терен, груша, бузина чорна, сорго, конюшина повзуча, віка посівна, кукурудза. Причиною отруєння у великої рогатої худоби та інших тварин є поїдання рослин, що містять ціаногенні сполуки. У людини найчастіше отруєння є наслідком дії рідкого або газоподібного ціаніду водню, що виділяється із фунгіциду, інсектициду чи інших речовин. Проявами отруєння ціанідами є нудота (без блювання), запаморочення, судоми, опістотонус і смерть від паралічу дихання.
Отруєння рогатої худоби селеном може бути спричинене поїданням рослин, що сорбували надлишок селену з ґрунту, багатого на селен. Хронічне отруєння селеном характеризується цирозом печінки, анемією, втратою шерсті, руйнуванням довгих кісток і виснаженням. Ознаки отруєння: зниження зору, непевна хода, порушення координації з відмовою дихання і часто — смерть упродовж доби. Хронічне отруєння селеном має інші назви: лужна хвороба, сліпе хитання, селеноз. До рослин, які можуть нагромаджувати надлишок селену та спричиняти отруєння селеном, належить: акація, астрагал, лобода, кастелія, гринделія, гірчак зміїний, пенстемон. Рослини Onopsis spp. і Xylorchiza spp., що ростуть переважно на заболочених ґрунтах і здатні сорбувати вибірково селен, називають індикаторами селену.
Гусынин И.А., Токсикология ядовитых растений. — М., 1951; Дашкевич Б.Н. Химия растительных ядов. — М.–Л., 1935; Українсько-англійський ілюстрований медичний словник Дорланда. У 2-х томах. — Львів, 2007. — Т. 2.