СОЦІАЛЬНА ЕКОНОМІКА У ФАРМАЦІЇ — це система соціально-економічних взаємовідносин у межах фармацевтичної діяльності в ринкових умовах, заснована на комплексі взаємопов’язаних організаційно-економічних, медико-фармацевтичних, соціально-суспільних заходах у соціальному, науковому та гуманітарному напрямах. С.е.ф. вивчає стан надання фармацевтичної допомоги та фармацевтичних послуг населенню, враховуючи теоретичні основи та напрями реалізації соціальної політики фінансування галузі охорони здоров’я, морально-етичні та правові основи роботи фармацевтичних працівників і правові основи інформаційного забезпечення фармацевтичної діяльності. Основним об’єктом фармацевтичної діяльності є ліки. Тому фармацевтичне забезпечення населення ЛЗ є організаційно-економічною системою (з показниками її ефективності) і розглядається як складова соціально-економічної політики держави з урахуванням соціальних аспектів створення, виробництва, державної реєстрації, реалізації та раціонального використання ЛП; з урахуванням фармацевтичної опіки та підготовки відповідних кадрів. Безпосередньо С.е.ф. ґрунтується на державних соціальних нормативах та галузевих стандартах належних практик у системі охорони здоров’я. Основні завдання С.е.ф. полягають у визначенні пріоритетних державних потреб у товарах, роботах, послугах, необхідних для розв’язання найважливіших соціально-економічних проблем; здійсненні ідентифікації та класифікації соціальних нормативів у сфері охорони здоров’я; формуванні законодавчих основ державних закупівель ЛП, медичних виробів та технічних засобів реабілітації; обґрунтуванні та розробленні механізмів ціноутворення на ЛП; визначенні порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програм і здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я; обґрунтуванні порядку закупівлі ЛП, що фінансуються з бюджетів різного рівня; обґрунтуванні порядку фінансування безплатного та пільгового відпуску ЛП окремим, соціально незахищеним групам населення; вивченні особливостей організації забезпечення ЛП та виробів медичного призначення для запобігання й ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Фармацевтична галузь системи охорони здоров’я й, зокрема, фармацевтичне забезпечення населення ліками з урахуванням завдань і функцій С.е.ф. можна розглядати на мікроекономічному рівні — це ринкова поведінка та діяльність усіх суб’єктів фармацевтичного ринку (фармацевтичних підприємств, аптечних закладів, оптових фірм тощо); та на макроекономічному рівні, що передбачає урахування показників ВВП країни (як в цілому, так і на душу населення, відсоток витрат на охорону здоров’я), рівень зайнятості населення у фармацевтичній галузі, а також інших проблем соціальної спрямованості (див. також Фармацевтична діяльність).
Котвіцька А.А., Немченко А.С. Оцінка соціальних аспектів організації лікарського забезпечення населення згідно з міжнародними нормами та стандартами // Фармац. журн. — 2007. — № 5; Немченко А.С., Котвіцька А.А., Панфілова Г.Л. та ін. Організація фармацевтичного забезпечення населення: Навч. посіб. / За ред. А.С. Немченко. — Х., 2007; Розвиток фармацевтичної практики. Фокус на допомозі пацієнтові: Посіб. ВООЗ та Міжнар. фармац. федерації / За ред. В.П. Черних; укр. пер. // Еженедельник Аптека. — 2009. — № 32; № 33; № 34; № 35.