ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДПИС — атрибут електронного документа у формі цифрових даних, призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Закон про електронний документ відносить Е.п. до обов’язкових реквізитів, який закріплює авторство, гарантує цілісність і засвідчує оригінальність документа. Накладенням Е.п. завершується створення електронного документа.
На сьогодні використовують такі види Е.п.: 1) простий текстовий підпис в електронному листі; 2) активація на веб-сайті відповідного напису або встановлення в запропонованому пункті меню сайта «прапорця», що означає намір взяти на себе певні зобов’язання; 3) цифрове зображення відсканованого рукописного підпису, який приєднується до електронного документа; 4) особистий ідентифікаційний номер PIN-код (скор. від англ. Personal Identification Number — особистий номер); 5) код, що його автор повідомлення використовує для ідентифікації самого себе; 6) особистий біометричний ідентифікатор (напр., відбиток пальця чи сітківки ока); 7) електронний цифровий підпис, що створюється шляхом використання криптографічного відкритого ключа. Відповідно до закону про електронний документ незахищеними від підробки є перші два різновиди підпису. Електронний цифровий підпис на сьогодні є найбільш захищеним, складним та врегульованим.
У зв’язку з тим, що законодавство не встигає за розвитком техніки і технологій, законодавець надає суб’єктам, які використовують у своїй діяльності Е.п., змогу самим домовлятися, яким чином їм підписувати електронний документ. При цьому лише використання електронного цифрового підпису регулюється спеціальним законом. Інші види Е.п. в електронному документі суб’єкти використовують на договірних засадах.
Закон України від 22.05.2003 р. № 851-IV «Про електронні документи й електронний документообіг»; Закон України від 22.05.2003 р. № 852-IV «Про електронний цифровий підпис».