ЧОРНУШКА (Nigélla L.) — рід трав’янистих рослин родини Жовтецеві (Ranunculaceae), поширений у Західній Європі, Північній Африці та Західній Азії. Нараховує близько 25 видів, з яких 10–11 зустрічаються на території країн СНД. Найбільш поширеним видом є Ч. дамаська — N. damascéna L.; рос. назва — чернушка дамасская; народна назва — чорний кмин. Назва походить від лат. nigellus, a, um — чорнуватий, що характеризує забарвлення плодів рослини; damascenus, a, um утворено від географічної назви (місто Дамаск), вказує на місце зростання.
Рослина однорічна, трав’яниста, завв. 40–60 см. Листки чергові, двічі/тричі перисторозсічені на лінійно-шиловидні частки, завд. 6–10, завш. 4–5 см. Верхні листки зближені навколо квітки і утворюють над нею покривало, у 2–3 рази більше за квітку. Квітки поодинокі, правильні, двостатеві, із п’ятьма пелюстковидними чашолистками. Чашолистки довгасті, гострокінцеві, синього чи білого кольору. Пелюсток п’ять-вісім. Плід коробочкоподібний, ценокарпний завд. 1,5–3 см, складений із п’яти зрослих листянок. Насіння завд. 2–3 мм, завш. 1,5–2 см, яйцевидної, рідше — клиновидно-тригранної форми; дві грані широкі, майже плоскі, третя — вужча та ледь опукла. Поверхня насіння поперечнозморщена, дрібнозерниста, матова; колір чорний; запах ароматний; смак пряний, пекучий. Цвіте у червні–липні, плоди визрівають у серпні–вересні. Культивується в Європі, Єгипті, Індії, США. На півдні Європи та Кавказі вирощується як декоративна й пряносмакова рослина. Введена в культуру в Україні.
Як ЛРС використовують плоди Ч. дамаської. Збирання сировини механізоване, використовують комбайни та зерноочищувальні машини. Насіння вимолочують зі стиглих плодів. Сушіння штучне, при температурі 40–50 °С.
У насінні міститься ефірна (0,5–1,5%) і жирна олія — до 40%. У складі жирної олії виявлено міристинову — 0,5%, пальмітинову — 13,7%, пальмітолеїнову — 0,1%, стеаринову — 2,6%, олеїнову — 23,7%, лінолеву — 57,9%, ліноленову — 0,2%, арахідонову — 1,3% кислоту. Ефірна олія містить тимохінон, транс-анетол (38,3%), р-цимен (14,8%), лімонен (4,3%) і карвон (4,0%). Насіння також містить моносахариди: глюкозу, рамнозу, ксилозу і арабінозу; тритерпенові сапоніни: 3-О-β-D-ксилопіранозил-(1→3)-α-L-рамнопіранозил-(1→2)-α-L-арабінопіранозидо-28-О-α-L-рамнопіранозил-(1→4)-β-D-глюкопіранозид хедераспоніну; білки; алкалоїди: N-окис нігеліміну, нігеліцин; меланін — до 1,5%, нігелон, гіркі та дубильні речовини; вітаміни груп А, В, Р; 15 амінокислот, зокрема 8 із 9 особливо важливих амінокислот, що не виробляються в людському організмі; фермент ліпазу; ацетилхоліни, цитокініни, ензими тощо. Також наявні кальцій, залізо, натрій, калій.
З насіння отримують фермент нігедазу, який гідролізує рослинні й тваринні жири. Застосовують при хронічному панкреатиті зі зниженою ліполітичною активністю, хронічних захворюваннях ШКТ. Випускають у таблетках, покритих оболонкою, що забезпечує цілковите збереження активності ферменту при нормальній і підвищеній кислотності шлункового соку і часткове — при зниженій кислотності. У комплексі з ферментом оразою призначають дітям при захворюваннях, пов’язаних із недостатністю травних ферментів.
Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1992; Растительные ресурсы России: Дикорастущие цветковые растения, их компонентный состав и биологическая активность. Т. 1. Семейства Magnoliaceae-Juglandaceae, Ulmaceae, Moraceae, Cannabinaceae, Urticaceae / Отв. ред. А.Л. Буданцев. — СПб.; М., 2008.