Сульфамеразин (Sulfamerazinum), 4-Аміно-N-(4´-метилпіри-мідин-2´-іл)-бензолсульфонамід.
C11H12N4O2S Мол. м. 264,3
АФІ синтетичного походження. Білий або жовтувато-білий кристалічний порошок, практично нерозчинний у воді, етанолі, хлористому метилені. Добре розчинний у розведених розчинах лугів та неорганічних кислот. Тпл — 232–235 °С. Зберігають у щільно закупореній тарі.
Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; методом ТШХ в УФ-світлі; визначають за утворенням рожево-червоного осаду в реакції на первинну ароматичну групу; визначають за реакцією з сульфатом міді (утворення брудно-зеленого осаду, який при відстоюванні стає брудно-бузковим); за Тпл (157–161 °С) продукту сублімації при 270 °С, перекристалізованого з толуолу. Кількісне визначення: нітритометрично (момент еквівалентності визначають потенціометрично); алкаліметрично; зворотною броматометрією; фотоколориметрією продуктів кольорових реакцій — азосполучення, з солями важких металів, з альдегідами.
Фармакологічна група. J01E D07 — протимікробні препарати (сульфаніламіди).
Фармакологічні ефекти. Антибактеріальний (бактеріостатичний), пролонгована дія, спектр дії — широкий.
Застосування. бронхіт, цистит, пієлонефрит, бактеріальна пневмонія (див. Сульфаніламіди).
От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; European Pharmacopoeia 5; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological / 13 Ed., 2001. — № 1; Martindale. The Extra Pharmacopoeia. — 28 Ed., London, 1982.