ЛОГІСТИЧНА СТРАТЕГІЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА (др.-грец. στρατηγία — мистецтво полководця) — постановка довгострокових цілей логістичної фармацевтичної системи та обґрунтування шляхів їх реалізації завдяки оптимізації розподілу ресурсів і забезпечення збалансованої взаємодії всіх складових логістичної системи. Л.с. ФП спрямована на вирішення таких завдань: визначення оптимального місця розташування об’єкта, оптимальних обсягів виробництва ЛП; розв’язання питання «купувати чи виробляти»; вибір ефективних технологій виробництва ЛП, транспортних засобів, які відповідають висунутим до них вимогам, та розроблення оптимальних маршрутів їх руху; оптимізація каналів збуту фармацевтичної продукції тощо. Характерними рисами Л.с. ФП є базування на поєднанні менеджменту, системного та ситуативного аналізу, інноваційного підходу до управління потоками тощо; розгляд ФП як відкритої соціально-економічної та матеріально-ресурсної системи; орієнтація на вивчення умов, в яких функціонує ФП, з метою побудови адекватної наявним умовам логістичної системи та націленість її на прогнозування наслідків прийнятих рішень, а також суцільний взаємозв’язок з іншими підприємствами та комерційними структурами для відпрацювання Л.с. ФП. ФП може досягнути максимального успіху лише за умов установлення міцних зв’язків із зовнішніми та внутрішніми учасниками комерційних відносин. Л.с. ФП має спиратися на збір необхідної інформації, використання сучасних технологій її обробки та застосування інформаційних баз з управління ресурсами ФП, що дозволяє визначити зміст і послідовність дій щодо зменшення невизначеності ситуацій. Л.с. ФП спрямована на реалізацію його загальної стратегії, тобто всі логістичні операції мають бути узгоджені зі стратегічним планом. Л.с. ФП повинна враховувати галузеву специфіку, розмір підприємства, тип виробництва, рівень спеціалізації, концентрації та кооперації, характеристику потенціалу ФП, перспективу і рівень розвитку управління підприємством та кваліфікації його персоналу.
Л.с. різних ФП відрізняються залежно від специфіки підприємства і характеристик навколишнього середовища. Розрізняють такі види Л.с. ФП: 1) з урахуванням поточної діяльності ФП: стратегії інтеграції логістичних функцій та логістичних процесів; консолідації транспорту, складів, запасів; логістичної кооперації; логістичного аутсорсингу; інтегрованого фармацевтичного логістичного ланцюга (див. Інтегрований фармацевтичний логістичний ланцюг); 2) за видами оптимізації: стратегії зменшення запасів АФІ, основних, допоміжних і пакувальних матеріалів, ЛП; скорочення логістичного циклу; логістичних інновацій; мінімізації загальних логістичних витрат; поліпшення якості логістичного обслуговування; 3) за сферами логістичної діяльності: стратегії закупівлі АФІ, основних, допоміжних і пакувальних матеріалів; обслуговування виробництва ЛП (швидке реагування на зміни попиту на ЛП, виробництво лише тих ЛП, на які надійшли замовлення); збуту ЛП (ефективний розподіл та своєчасність доставки ЛП споживачам із забезпеченням їх фізичної та цінової доступності); складування (створення логістичної діяльності ФП з урахуванням правил GSP і вимог, які висуваються до складування та зберігання матеріальних ресурсів); транспортування (доставка матеріальних ресурсів відповідно до вимог, які висуваються до транспортування АФІ, основних, допоміжних і пакувальних матеріалів, ЛП); управління запасами; поводження зі зворотними фармацевтичними відходами; 4) за показниками ефективності: стратегії часових параметрів (забезпечення швидкої доставки фармацевтичної продукції, усунення непотрібних витрат часу в фармацевтичному логістичному ланцюзі (див. Інтегрований фармацевтичний логістичний ланцюг), тобто таких витрат часу, протягом яких вартість до продукції не додається); доданої вартості (спрямованої на додавання максимальної вартості кінцевому продукту); підвищеної продуктивності (максимальна можливість використання наявних ресурсів).
Прикладом застосування Л.с. у фармації є фірми, які забезпечують високу якість логістичного сервісу в постачанні при оптимізації цін на вихідні матеріальні ресурси і ЛП під впливом ринкової кон’юнктури, що передбачає вирішення таких завдань: 1) розвиток відносин з постачальниками (врахування взаємних корпоративних інтересів між постачальниками і компанією з метою зведення ризику недопоставок до мінімуму, забезпечення добре налагоджених інформаційних каналів зв’язку з постачальниками, використання логістичних технологій VMI (VendorManagedInventory — управління запасами постачальником) і JIT (Just-in-time — метод точно в строк); 2) оптимізація запасів при забезпеченні необхідного рівня обслуговування споживачів.
До головних напрямів розвитку Л.с. ФП належать: 1) створення довгострокових переваг ФП у логістичному обслуговуванні клієнтів; 2) пріоритет діям, які забезпечують довгострокове поліпшення конкурентних позицій ФП; 3) інвестування капіталу в створення ефективної логістичної системи ФП; 4) проведення атаки на слабкі аспекти логістичної діяльності конкурентів; 5) оптимізація цін на ЛП на підставі економії логістичних витрат; 6) розвиток логістичного партнерства; 7) активне використання логістичного аутсорсингу; 8) інтеграція логістичного фармацевтичного ланцюга; 9) досягнення компромісу між низькими логістичними витратами та високим рівнем диференціації; 10) урахування відповідних дій працівників відділу логістики підприємства-конкурента.
Л.с. дозволяє ФП завоювати й утримувати ринки збуту ЛП, підвищувати конкурентоспроможність, сприяє становленню та розвитку довготривалих відносин з партнерами тощо.
Крикавський Є.В. Логістичне управління: Підруч. — Львів, 2005; Линдерс Р.М., Фирон Х.Е. Управление поставками и запасами. — СПб, 2007; Посилкіна О.В., Сагайдак-Нікітюк Р.В., Загорій Г.В. та ін. Логістичний менеджмент фармацевтичного підприємства: Моногр. — Х., 2011; Сток Дж.Р., Ламберт Д.М. Стратегическое управление логистикой / Пер. с 4-го англ. изд. — М., 2005; APICS Dictionary. — 8th ed. — Chicago, 2008; Christopher M. Logistics and Supply Chain Mangament. Strategies for Reducing Cost and Impoving Service. — 2nd ed. — London, 1998.