ПАРАТГОРМОН (паратиреоїдин, паратирин; грец. para — біля, thyreoideus — щитовидний) — гормон паращитовидних залоз. За хімічною природою П. — одноланцюговий поліпептид, який містить 84 амінокислотні залишки (мол. м. — близько 9500). П. регулює обмін кальцію та фосфору в організмі, впливає на кісткову тканину, нирки і ШКТ. Діючи на ці тканини, гормон підвищує концентрацію Са2+ та знижує вміст неорганічних фосфатів у крові. П. збільшує в нирках канальцеву реабсорбцію кальцію і магнію та різко гальмує реабсорбцію фосфатів, посилюючи їх екскрецію із сечею; крім того, він підвищує екскрецію іонів калію, натрію та гідрокарбонатів. Інша важлива дія гормону на нирки полягає у стимуляції синтезу в цьому органі кальцитріолу, який також регулює обмін кальцію. Вплив П. на кісткову тканину проявляється у підвищенні вивільнення з кісткового матриксу іонів кальцію, фосфатів, протеогліканів, а також гідроксипроліну — найважливішого компоненту колагену кісткового матриксу, що є показником його розпаду. У кишечнику П. посилює транспорт через слизову оболонку та надходження у кров Са2+ і фосфатів. Цей ефект пов’язаний з утворенням активної форми вітаміну D.
При дефіциті П. (гіпопаратиреозі) знижується рівень Са2+ у крові, що зумовлює підвищену збудливість нервової системи м’язів, їх тетанічні скорочення та судоми, підвищення вмісту фосфатів у крові. Гіперпаратиреоз викликає підвищення рівня кальцію у крові, збідніння кісткової тканини на кальцій, зменшення вмісту фосфатів; нейром’язова збудливість знижується, що спричиняє глибокі розлади функцій нервової системи — психози і навіть кому. У медичній практиці використовують препарат Паратиреоїдин при гіпопаратиреозі для попередження тетанії, зумовленої гіпокальціємією.
Біологічна хімія / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Розен В.Б. Основы эндокринологии. — М., 1980.