ЧАС КРОВОТЕЧІ — один із показників, який характеризує фізіологічний механізм зупинки кровотечі з дрібних кровоносних судин (так званий первинний, або мікроциркуляторний гемостаз). У пробі Дюка (W. Duke, 1910) визначають Ч.к. із проколу шкіри (глибина 3,5 мм у нижньому краї мочки вуха; норма — до 4 хв). Більш чутливі методи, в яких Ч.к. визначається на фоні венозного стазу і підвищеного тиску крові в капілярах, для чого на плече накладають манжету тонометра і підтримують у ній тиск 40 мм рт. ст. У тесті Айві (A.C. Іvy, 1941) на фоні венозного стазу проколюють шкіру на долонній поверхні передпліччя на глибину 3 мм; за методикою Борхгревінка — Ваалера (Borchgrevіnk, Waaler, 1958) роблять поперечні надрізи шкіри глибиною 1 мм і довжиною близько 8 мм; за А.С. Шитиковою (1975) — проколюють шкіру на кінцевій фаланзі пальця й занурюють її в ємність із певною кількістю підігрітої води. При цьому визначають не тільки Ч.к., а й кількість крові, що втрачається (колориметрично). Норма Ч.к. за Айві та Шитиковою — до 8 хв, за Борхгревінком — Ваалером — до 10–12 хв. Між Ч.к. і часом згортання крові зазвичай немає повної відповідності. Так, при гемофілії А, В і С, дефіциті ХІІ фактора час згортання крові значно подовжений при майже нормальному Ч.к.; при зменшеній кількості тромбоцитів або їх неповноцінності Ч.к. збільшується, а час згортання крові змінюється мало. При вираженій афібриногенемії (концентрація фібриногену нижча за 15–20 мг%), порушенні зовнішнього механізму утворення «запальних» доз тромбіну через різкий дефіцит факторів VІІ, Х і V, а також при вираженому тромбогеморагічному синдромі з афібриногенемією та активацією фібринолізу Ч.к. може бути значно чи нечітко збільшеним, що пояснюється необхідністю малих доз фібриногену і тромбіну для збереження гемостатичної функції тромбоцитів, у той час як продукти фібринолізу пригнічують її. Найбільш тривалий Ч.к. — при виражених тромбоцитопеніях (менше 50 000 у 1 мкл крові), хворобі Віллебранда, тяжких формах тромбоцитопатії.
БМЭ. — М., 1976. — Т. 4; Лабораторные методы исследования системы гемостаза / В.П. Балуда, З.С. Баркаган, Е.Д. Гольдберг и др. — Томск, 1980; Меньшиков В.В. Лабораторные методы исследования в клинике. — М., 1987.