ПОЛІВІНІЛАЦЕТАТФТАЛАТ, Polyvinyl Acetate Phthalate (USP-NF), Polyvinyl acetate phthalate (CAS № 34481-48-6); син.: Phthalavin; PVAP; Opaseal; Sureteric — вільносипкий аморфний порошок від білого до жовтувато-білого кольору, може мати легкий запах оцтової кислоти. Мол. м. 60 700 і 47 000.
USP 32-NF 27 описує П. як продукт реакції фталевого ангідриду і частково гідролізованого полівінілацетату, який містить не менше 55,0% і не більше 62,0% фталілових груп (о-карбоксибензоїл, C8H5O3), які розраховують на основі безводної вільної кислоти. П. — це частково етерифікований, частково гідролізований полівінілацетат. Має такі властивості: вміст вологи — 3,74 і 2,20%, щільність — 1,31 і 1,37 г/см3; динамічна в’язкість розчину П./метанол (1:1) — 5000 мПа, у системі метанол/дихлорметан в’язкість збільшується, коли підвищується концентрація метанолу в системі; температура склування =42,5 °C (вона знижується з додаванням зростаючих кількостей пластифікатора діетилфталату); розчинний в етанолі, метанолі, помірно розчинний в ацетоні, пропан-2-олі, практично нерозчинний у хлороформі, дихлорметані, воді: ацетон/етанол (1:1) — розчинність 1:3; ацетон/метанол (1:1) — розчинність 1:4; етанол (95%) — розчинність 1:4; мeтанол — розчинність 1:2; метанол/дихлорметан (1:1) — розчинність 1:3; у буферних розчинах П. (200 мг/л) нерозчинний при рН <5 і стає розчинним при рН >5. Тобто П. має велику залежність розчинності від значення рН; це відбувається при рН 4,5–5,0, яка є нижчою, ніж у більшості інших полімерів, завдяки чому його й використовують для ентеросолюбільного покриття таблеток.
П. застосовують у фармацевтичних препаратах для отримання кишково-розчинного покриття як агент, що модифікує в’язкість, у концентрації 9–10% і для захисту (ізоляції) таблеткового ядра перед процесом цукрового покриття в концентрації 28–29%. П. не проявляє липкості під час нанесення покриття й утворює міцні надійні плівки. Для утворення безперервної, однорідної, стійкої до розтріскування плівки в композиції полівінілацетатних покриттів часто додають пластифікатори. П. сумісний з такими пластифікаторами, як гліцерилтриацетат, триетилцитрат, ацетилтриетилцитрат, діетилфталат і поліетиленгліколь-400. Для отримання кишково-розчинних покриттів П. розчиняють у системі розчинників разом з іншими допоміжними речовинами, такими як діетилфталат і стеаринова кислота. Якщо потрібна безбарвна плівка, як розчинник використовують метанол. Для отримання кольорової плівки використовують метанол або суміш етанол/вода залежно від кількості доданого пігменту. Для утворення непігментованої системи необхідне збільшення маси до 8%, у той час як для пігментованих систем потрібно збільшення маси зазвичай на 6%. Для кишково-розчинного покриття таблеток, твердих і м’яких желатинових капсул та гранул існує комерційно доступний водний розчин під назвою Sureteric, Colorcon. На сьогодні П. витіснив шелак у виробництві початкових шарів покриття (ізолюючий шар) у процесі цукрового покриття для таблеток. Захисне покриття має бути якомога тоншим, забезпечуючи при цьому достатній бар’єр для вологи, балансу якої часто буває важко досягти на практиці. Може бути використана система розчинників, що містить високу частку технічного денатурату та інших добавок. Зазвичай досить два шари, щоб покрити більшість таблеток. Для таблеток, що містять лужні інгредієнти, необхідно до п’яти шарів. Інколи для отримання кишково-розчинного покриття слід нанести від 6 до 12 шарів. П. є, власне, нетоксичним і неподразливим матеріалом. П. розчиняється по всій довжині дванадцятипалої кишки. П. несумісний з бензокаїном; реагує з повідоном з утворенням нерозчинного комплексу, який випадає з розчину в осад. Еритроміцин диспергує в П. і є фізично стабільним.
П. зберігають у герметичних контейнерах; є відносно стабільним до температури і вологості, забезпечує передбачуване вивільнення навіть після тривалого зберігання. При високій температурі й вологості П. зазнає гідролізу менше, ніж інші кишкові полімерні покриття.
Подібні властивості мають: ацетатфталат целюлози, фталат гіпромелози, поліметакрилати, шелак.
Huyghebaert N. Alternative method for enteric coating of HPMC capsules resulting in ready-to-use enteric-coated capsules // Eur. J. Pharm. Sci. — 2004. — Vol. 21, № 5; Kumar V. Interpolymer complexation I: preparation and characterization of a polyvinyl acetate phthalate–polyvinylpyrrolidone (PVAP-PVP) complex // Int. J. Pharm. — 1999. — Vol. 188; Kumar V., Banker G.S. Incompatibility of polyvinyl acetate phthalate with benzocaine: isolation and characterization of 4-phthalimidobenzoic acid ethyl ester // Int. J. Pharm. — 1992. — Vol. 79; Mehuys E. Production of enteric capsules by means of hot-melt extrusion // Eur. J. Pharm. Sci. — 2007. — Vol. 24, № 2–3; Sarisuta N. Physico-chemical characterization of interactions between erythromycin and various film polymers // Int. J. Pharm. — 1999. — Vol. 186; Sarisuta N., Kumpugdee M. Crystallinity of omeprazole in various film polymers // Pharm. Pharmacol. Commun. — 2000. — Vol. 6.