ПАТЕНТ (нім. Patent < лат. patens — що відкриває) — охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство та право власності на винаходи, корисну модель і промисловий зразок. П. — це винагорода за час, гроші, інтелектуальну та фізичну працю, витрачені на дослідну роботу. Основна мета патентної системи — забезпечити прогрес у галузі промислових та загальних технологій в суспільних інтересах. Будь-яка особа, яка запатентувала винахід, корисну модель або промисловий зразок, може отримати певний набір виняткових прав на визначений період. Термін такої охорони, напр. на винахід, обмежений і в більшості країн становить 20 років після дати подання замовлення на отримання П. По закінченні цього періоду винахід входить у суспільний обіг. Надання виняткових прав на патент виправдане, бо якщо винахідник не зробив винахід, тоді б ніхто не мав нагоди користуватися ним як у момент винаходу, так і після того. Причому спосіб виготовлення виробу міг би залишитися невідомим. Крім того, присвоєння монопольних прав сприяє активному впровадженню винаходу, тобто це єдиний спосіб одержання зиску власником патенту внаслідок використання винаходу самостійно, з отриманням переваг над конкурентами або через дозвіл третій особі використовувати винахід за ліцензійною угодою. Охорона, надана П. на винахід, означає, що бажаючий використовувати винахід повинен отримати дозвіл на таке використання від особи, яка отримала П. як патентовласник або власник патенту. Використання запатентованого об’єкта без такого дозволу є протиправним. Патентування об’єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків) у фармації використовується особливо широко, бо це одна з прибуткових галузей, де кожний новий продукт, що має тимчасову монополію, може за короткий час перебування на ринку покрити всі витрати, пов’язані з вартісними науково-дослідними розробками. Для нових патентованих ЛП уведена особлива пільга, відповідно до якої можна подовжити термін патентного захисту до 5 років, тобто це пов’язано з тривалістю отримання офіційних документів щодо їх медичного застосування. П. має територіальну дію. П. України видається тільки патентним відомством України та діє на всій її території. Головним державним органом країни, який здійснює діяльність з видачі охоронних документів, є Державний департамент з інтелектуальної власності. У разі, коли інтереси інноваторів виходять за межі України, проводять зарубіжне патентування. Права на отримання таких П. в українських фізичних та юридичних осіб виникає через дію таких міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, як Паризька конвенція з охорони промислової власності або Договір про патентну кооперацію. По закінченні терміну дії П. на оригінальний препарат є можливість перевести його в ранг генериків. Це дозволяє кожному виробнику без перешкод використовувати БАР, яка розроблена іншою особою. З поняттям П. тісно пов’язане поняття «патентна чистота» (юридичне поняття й належить до виробу в цілому і пов’язане з можливістю його використання). Якщо в якомусь елементі або вузлі об’єкта техніки (технології) використовується технічне (технологічне) рішення, захищене діючим охоронним документом, що виданий третій особі, то весь виріб не характеризується патентною чистотою. Особлива увага приділяється цьому питанню при експорті ЛП в інші країни.
Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: У 4 т. / За ред. О.Д. Святоцького. — Т. 3; Крайнев П.П., Робатягова Л.І., Дятлик І.І. Патентування в Україні; Промислова власність / За ред. П.П. Крайнева. — К., 1999.