ПЕПТИЗАЦІЯ (грец. peptos — перетравлений) — розпад агрегатів, утворених у дисперсних системах шляхом дезагрегації колоїдних часток (в осадах, гелях чи суспензіях) до первинних частинок. П. умовно можна віднести до диспергаційних методів одержання дисперсних систем. Напр., свіжий осад, утворений при коагуляції колоїдного розчину, можна перевести у золь, обробляючи його пептизатором: розчинником, розчином електроліту або розчином ПАР. Речовинами-пептизаторами можуть бути як електроліти, так і неелектроліти, які адсорбуються на колоїдних частках осаду, послаблюють взаємодію між ними, що приводить до розпаду агрегатів цих часток та переходу осаду в золь. При промиванні осаду розчинником видаляються речовини, які викликали агрегацію частинок, тому останні переходять у розчин. При додаванні електроліту його іони адсорбуються на частинках осаду, надаючи їм однакового заряду, внаслідок чого виникають сили електростатичного відштовхування й відбувається процес дезагрегації. ПАР утворює на поверхні частинок адсорбційні шари, які захищають їх від злипання.
П. широко використовується у фармацевтичній практиці для одержання золів лікарських речовин (напр. розчинів протарголу). П. відіграє істотну роль у підвищеній розчинювальній здатності сироватки крові щодо ряду погано розчинних у воді речовин, при диспергуванні тільки-но утворених тромбів під дією антикоагулянтів, а також у миючій дії мила, детергентів тощо.
БМЭ: В 30 т. — М., 1982; Фізична і колоїдна хімія / В.І. Кабачний, Л.К. Осіпенко, Л.Д. Грицан та ін. — Х., 1999; Химическая энциклопедия. В 5 т. — М., 1990. — Т. 2.