ДИХАННЯ ШКІРИ — однією з багатьох функцій шкіри є дихальна функція, яка полягає в обміні газів та водяних парів. У цьому процесі беруть участь потові залози, кровоносні судини і нервові сплетіння, які утворюють у дермі густу мережу. Поглинання шкірою кисню та виділення вуглекислоти відбувається внаслідок різниці парціального тиску цих газів у крові та навколишньому повітрі. Дані досліджень свідчать, що газообмін між кров’ю та навколишнім повітрям відбувається через стінки вивідних проток потових і сальних залоз. Відомо, що кожен клубочок потових залоз оточений густою капілярною мережею, яка проникає вглиб клубочка і охоплює його окремі канальці, при цьому кровоносні капіляри прилягають своїм ендотелієм безпосередньо до епітелію потових залоз, де й відбувається перспірація газів шляхом дифузії. Роль сальних залоз в обміні газів незначна, тому що сальна залоза часто заповнена секретом — це обмежує нормальний газообмін між кров’ю, яка проходить по капілярах, та повітрям вивідних проток сальних залоз.
У людини дихання через шкіру незначне. За добу в спокої людина поглинає через шкіру 3,0–6,5 г кисню, виділяє 7,0–28,0 г вуглекислого газу. Кількість кисню, що поглинається шкірою, доходить до 7% загальної кількості кисню, що надходить в організм. Одночасно за добу шкіра виводить до 800 г водяної пари, що в 2 рази перевищує показники роботи легень.
Інтенсивність шкірного дихання залежить від багатьох факторів. Дихання через шкіру збільшується при підвищенні температури повітря, збільшенні вмісту кисню в повітрі, температури, інтенсивності й часу м’язової роботи і травлення. При підвищенні температури повітря до 40 °С поглинання кисню через шкіру збільшується у 2,5–3 рази порівняно з таким при температурі 18–20 °С. Під час м’язової роботи при температурі повітря 18–20 °С поглинання кисню через шкіру в 1,5–2 рази більше, ніж у спокої. Під час інтенсивної м’язової роботи в гарячих цехах обмін газів через шкіру досягає 15–20% легеневого газообміну. Чим більше потовиділення і чим швидше циркулює кров через шкіру, тим інтенсивніше шкірний газообмін.
Газообмін через шкіру залежить також від товщини епідермісу. Потовщення епідермісу зменшує газообмін. Дихання через шкіру в різних ділянках тіла також різне: на тулубі й на голові воно інтенсивніше, ніж на руках і ногах. У дітей газообмін через шкіру більший, ніж у дорослих, що пов’язано з анатомо-фізіологічними особливостями шкіри в дитячому віці (шкіра у дітей тонша, кровоносні судини розміщені більш поверхнево).
Особливо шкірне дихання набуває значущості в умовах гіпоксії та при деяких патологічних станах (туберкульоз, стан після видалення однієї легені чи частки легені, серцева недостатність, запалення шкіри, опіки тощо), при яких шкірне дихання компенсаторно активується завдяки підвищенню температури шкіри, розширенню периферичних кровоносних судин, посиленню периферичного кровообігу, що сприяє збільшенню доставки кисню в організм та виведенню з нього вуглекислого газу.
Незважаючи на те що дихальна функція шкіри забезпечує людині близько 1–1,5% усього газообміну, порушення цієї функції можуть призвести до тяжких наслідків.
Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапін М.Р. та ін. Анатомія людини: Підручн. у 3 т. Т. 2, вид. 3-тє, доопрац. — Вінниця, 2015; Філімонов В.І. Фізіологія людини: Підручник. — 2-е вид., випр. — К., 2013; Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сопур В.Д. Фізіологія людини і тварин: Підручн. / За ред. В.О. Цибенка. — К., 2003.