ПІДПРИЄМНИЦТВО ЕЛЕКТРОННЕ (електронна комерція) — використання інтернету для здійснення комерційних угод, реклами і продажу товарів та послуг. Взаємодія між підприємствами, підприємствами і споживачами здійснюється електронним способом замість фізичного обміну, безпосереднього фізичного контакту з передаванням права власності або права користування товаром (послугою) однієї особи іншій. П.е. в інтерактивному режимі не супроводжується оформленням документів на паперових носіях, замість них укладаються віртуальні угоди (електронний документообіг). Важливою перевагою П.е. є більш низькі витрати обігу та розширення можливостей залучення до інтернет-ринків невеликих підприємств. П.е. передбачає укладання на базі комп’ютерних засобів, телекомунікацій будь-яких угод на постачання товарів, послуг або обмін товарами (послугами), включаючи дистриб’юторство, комерційне представництво, агентські стосунки. Виділяють такі моделі П.е.: електронний магазин, електронний каталог-довідник, електронний аукціон, електронний торговельний центр, інформаційний брокер, віртуальний центр розробки, провайдер бізнес-операцій, віртуальна спільнота. Ці та інші моделі П.е. пов’язані з інтенсифікацією обміну інформацією, процесами спільної діяльності. Основні переваги — зручність, якість послуг, стабільність, багатофункціональність, комплексність, економічність, престиж. На практиці П.е. можна поділити на 5 сфер як складових компонентів інфраструктурного середовища: реклама, представлення товару (показ виробів засобами інтернету), проведення операцій (здійснення покупки), післяпродажна підтримка, побудова відносин (формування прихильності). П.е. може виконувати широкий спектр операцій. Залежно від статусу користувача інтернету та характеру його взаємодії з іншими учасниками П.е. можна класифікувати на окремі сектори: бізнес–бізнес, бізнес–споживач, бізнес–адміністрація, споживач–адміністрація, споживач–споживач. Для повної реалізації можливостей П.е. необхідно вирішити кілька ключових проблем: глобалізація, договірні та фінансові проблеми, право власності (захист прав інтелектуальної власності), конфіденційність та безпека, поєднання інформаційних систем. Прикладом П.е. у фармації є інтернет-аптеки, які здійснюють продаж ЛП, виробів по догляду за хворими та інших товарів аптечного асортименту через всесвітню мережу Iнтернет. Доставка товару здійснюється найчастіше кур’єром. Перевагами інтернет-аптеки є швидкий пошук препарату, додаткової інформації про нього, надання оn-line-консультацій, можливість попереднього замовлення, доставка додому. Недоліки: неможливість заздалегідь побачити товар, пересвідчитися в його якості, забезпечення конфіденційності, необхідність володіння комп’ютерною технікою, проблеми, що з’являються при розрахунках за допомогою віртуальних грошей. Міжнародні фармацевтичні кодекси етики висувають до on-line-аптек низку вимог, а саме: громадськість має право очікувати такої ж високоякісної фармацевтичної допомоги від інтернет-аптеки, як і від стаціонарної; сайти аптеки повинні чітко вказувати ім’я власника, адресу аптеки, детально підтверджувати її реєстраційний статус; on-line-аптека зобов’язана забезпечити безпеку та конфіденційність покупця, надати гарантії, що всі дані про пацієнта будуть захищені від несанкціонованого доступу провайдера або іншої неуповноваженої сторони, повинна гарантувати доступність інформації про товар та можливість надання професійної рекомендації та консультації; покупець повинен мати можливість ідентифікувати фармацевта, відповідального за консультації та постачання товару; фармацевти, що надають послуги on-line, зобов’язані рекомендувати пацієнтам звертатися за консультацією до стаціонарної аптеки або лікаря, якщо опис ознак захворювання вказує на таку необхідність; інформація про ліки повинна містити всі деталі протипоказань та побічних ефектів; фармацевти повинні гарантувати, що пацієнт отримує достатню інформацію для безпечного та ефективного застосування ЛП; інтернет-аптека повинна систематизувати інформацію про постачання ліків, щоб мати можливість вживати заходів щодо ризику зловживання або неправильного їх застосування, має забезпечити можливість процедур скарг покупців на надання неякісних послуг on-line. На додаток до цього низка вимог висувається до процедур доставки ЛЗ за замовленнями on-line: інтернет-аптека повинна гарантувати, що механізми доставки безпечні і ліки будуть поставлятися швидко певному покупцеві з необхідними інструкціями для застосування, дотримуватися всіх спеціальних вимог щодо зберігання ліків, зобов’язана зберігати інформацію про ідентифікацію початкового запиту щодо обслуговування та відповідної здійсненої поставки із зазначенням певних реквізитів, передбачених законодавством, для здійснення можливості аудиторської перевірки відповідними органами.
Виноградська А.М. Потенціал Інтернету// Ділова панорама. — 2001. № 3; Голубков Е.П. Использование Интернета в маркетинге // Маркетинг в России и за рубежом. — 2002. — № 3; Гуревич Д. Интернет в фармацевтическом бизнесе // Фармацевтический вестник. — 2000. — № 23; Киселев Ю.Н. Электронная коммерция: практическое руководство. — СПб., 2000; Козье Д. Электронная коммерция. — М:, 1999; Согоконь С., Согоконь Л. Internet и аптека // Провизор. — 2001. — № 23; Яновський А. Інтернет-маркетинг: практика, возможности и проблемы // Маркетинг. — 2002. — № 17.