ПАВЛОВСЬКИЙ Євген Никанорович (05.03.1884–27.05.1965) — вітчизняний паразитолог, зоолог, ентомолог, генерал-лейтенант медичної служби. Учений-фахівець у сфері гельмінтозів, дослідник кровосисних двокрилих комах (гнусу).
Автор понад 1200 наукових публікацій.
Створив учення про природну осередкованість трансмісивних хвороб людини, вперше (1938) увів поняття «природна осередкованість».
Під його керівництвом проведено численні комплексні експедиції у Середню Азію, Закавказзя, Крим, на Далекий Схід та в інші регіони з метою дослідження ендемічних, паразитарних і трансмісивних захворювань (кліщовий зворотний тиф, кліщовий енцефаліт, москітна лихоманка, лейшманіози та інші захворювання). У 1939 р. відкрив трансмісивні захворювання у людини і тварин, відомі під назвою «весняно-літні та осінні енцефаліти», та розробив успішні методи їх лікування.
Нагороди. Є.Н. Павловський — Герой Соціалістичної Праці, кавалер багатьох орденів та медалей колишнього СРСР; також нагороджено Золотою медаллю І.І. Мечнікова (1949) та Великою золотою медаллю Географічного товариства СРСР (1954).
Основні праці: Курс паразитологии человека (с учением о переносчиках инфекций и инвазий). — М.–Л., 1934; Краткий учебник биологии паразитов человека. — М.–Л., 1941; Руководство по паразитологии человека с учением о переносчиках трансмиссивных болезней. — М.–Л., 1946–1948; Лихорадка папатачи и её переносчики, — Л., 1947; Гнус (кровососущие двукрылые), его значение и меры борьбы. –Л., 1951; Учебник паразитологии человека с учением о переносчиках трансмиссивных болезней. — Л., 1951; Природная очаговость трансмиссивных болезней в связи с ландшафтной эпидемиологией зооантропонозов. — М.–Л., 1964.