ПІПЕРАЗИНУ ГІДРАТ (Piperazinum hydricum) піперазину гідрат.
C4H10N2⋅6H2O Мол. м. 194,2
АФІ синтетичного походження. Безбарвні кристали, розпливаються у вологому повітрі, легкорозчинні у воді та етанолі, малорозчинні в ефірі, водні розчини мають лужну реакцію, при нагріванні до 43–44 ˚С плавляться в своїй кристалізаційній воді. Безводна основа плавиться при 104–105 ˚С, Ткип =145 ˚С, поглинаючи на повітрі карбон (IV) оксид, утворює піперазину карбонат. Зберігають у герметично закупореній тарі, в захищеному від світла місці.
Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; методом ТШХ на силікагелі в системі: концентрований розчин амоніаку — ацетон (20:80), хроматограму обробляють розчином нінгідрину; проводять бензоїлювання препарату бензоїлхлоридом у розчині натрій гідроксиду, осад 1,4-дибензоїлпіперазину фільтрують, сушать, визначають Тпл, яка має бути 191–196 ˚С. Кількісно визначають неводним титруванням у безводній оцтовій кислоті (індикатор — нафтолбензеїн), спостерігають зелене забарвлення.
Фармакологічна група. P02C B01 — протигельмінтні препарати.
Фармакологічні ефекти. Протиглистний. Діє на статевозрілі та статевонезрілі гельмінти (асакрид, гостриків) обох статей, викликаючи параліч м’язів нематод.
Застосування. Аскаридоз, ентеробіоз.
Вартанян Р.С. Синтез основных лекарственных средств. — М., 2004; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Регистр лекарственных средств России. РЛС. Энциклопедия лекарств / Гл. ред. Г.Л. Вышковский. — М., 2005; Швайка Ол. Основи синтезу лікарських речовин та їх проміжних продуктів. — Донецьк, 2004; European Pharmacopoeia 5.