СИСТЕМА КРЕДИТНО-ФІНАНСОВА — це сукупність фінансових, інвестиційних і кредитних інститутів держави, яка акумулює через такі інститути вільні кошти і направляє їх підприємствам, організаціям, населенню, уряду. Її діяльність здійснюється через кредитно-фінансовий механізм. Він містить усі аспекти позичкової, інвестиційної, засновницької, посередницької, консультативної, акумулятивної, перерозподільної діяльності С.к-ф. в особі її інститутів. У системі кредитно-фінансових відносин діють фінансові посередники, їх економічне призначення полягає в забезпеченні сприятливих умов діяльності позичальників і кредиторів.
В Україні до С.к.-ф. належить банківська та парабанківська система. Банківська система — це сукупність різних банків та інших кредитних установ, котрі функціонують у межах єдиного фінансового механізму. Структуру банківської системи України визначає чинне законодавство про банки і банківську систему. Вона складається з емісійних банків (Національний банк України) та неемісійних, комерційних банків (універсальні, спеціалізовані), що створені й діють на території України.
Небанківська система (парабанківська) — це сукупність небанківських установ, яка охоплює спеціалізовані кредитно-фінансові й поштово-ощадні установи. Їх діяльність полягає в обслуговуванні певних типів клієнтів або поширюється на ті сфери кредитування, котрі є ризиковими для приватних банків.
Фінансові посередники — це сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників. Таким чином, банк — один з найбільш поширених видів кредитно-фінансових інститутів.
Функції фінансових посередників: 1) характеристика ролі і значення фінансового посередництва: активація механізмів трансформації вкладень в інвестиції шляхом підвищення активності окремих інвесторів; активація процесів перерозподілу і мобільності капіталів; зниження відсоткових ставок; 2) виконання специфічних завдань, які використовуються в рамках виключно конкретного економічного виду діяльності: подолання бар’єрів невизначеності; професійний вибір об’єкта інвестування; економія на масштабах операцій; диверсифікація активів та усунення ризиків інвестування; моніторинг і управління ризиками інвестування; 3) функції інформаційного посередництва.
Толочко В.М., Музика Т.Ф. Дослідження ролі окремих видів кредитування для фармацевтичних підприємств // Мат. I Міжнар. наук.-практ. Інтернет-конференції «Технологічні та біофармацевтичні аспекти створення лікарських препаратів різної направленості дії». — 2014; Толочко В.М, Музика Т.Ф. Кредитно-фінансова система в Україні: Метод. реком. — Х., 2014.