ХРОНОПАТОЛОГІЯ (від давн.-грец. χρόνος — час, παθος — страждання, біль, хвороба та λογος — вивчення) — хворобливе відхилення від нормального стану або процесу розвитку організму, пов’язане з дезорганізацією біоритмів. Х., або хронопатофізіологія, виникла на основі досягнень у галузі вивчення ролі фактора часу в розвитку хвороб від доклінічного порушення здоров’я, через клінічні стадії захворювання до кінця хвороби. Головне завдання Х. — вивчення біоритмів організму в умовах перехідних станів від успішної (фізіологічної) адаптації до патологічних процесів (хвороби або десинхронозу). При цьому в ході розвитку хвороби на найбільш ранніх, ще прихованих етапах, можуть спостерігатися відхилення як в одному з параметрів синусоїдального біологічного ритму, так і в декількох параметрах (амплітуда, період, мезор, акрофаза, тривалість фаз ритму та ін).
Методи Х. та хронодіагностики дозволяють виявляти захворювання на доклінічній стадії, коли ще не розвинулася сама хвороба. Зміна нормальних біологічних ритмів уже свідчить про те, що в організмі щось негаразд через те, що дослідження різних біологічних ритмів функцій клітин, тканин і органів дозволяє побачити доклінічні порушення на найбільш ранніх стадіях хвороби.
Знання хронопатологічних особливостей (десинхронозу) будь-якого захворювання є важливим для хронодіагностики патологічних станів організму та для підвищення ефективності та безпеки фармакотерапії.
Федоров А.А. Хронопатология и хронотерапия хронического панкреатита. Ч. 1. Сезонные ритмы и превентивная терапия. // Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. — 2007. — № 1; Хетагурова Л.Г., Салбиев К.Д., Беляев Д. и др. Хронопатология: экспериментальные и клинические аспекты. — М., 2004; Хронопатология. Экспериментальные и клинические аспекты / Под ред. Л.Г. Хетагуровой, К.Д. Салбиева. — М., 2004; Штрыголь С.Ю., Штрыголь Д.В. Хронофармакология, хронопатология и хронофармакотерапия // Провизор. — 2006. — № 17.