ПЛАУНОПОДІБНІ (Lycopodiophyta) — відділ вищих спорових судинних рослин, що налічує близько 1000 сучасних видів (в Україні 12 видів) і представлений двома класами: плауновидні (Lycopodiopsida) та молодильникові (Isoetopsida). До класу плауновидних належать родини плаунові (Lycopodiaceae) та баранцеві (Huperziaceae), а до молодильникових — родини плаункові (Selaginellaceae) та молодильникові (Isoetaceae). Сучасні П. — рівноспорові (клас плауновидних) або різноспорові (клас молодильникових) — багаторічні, часто вічнозелені трав’янисті рослини, поширені у холодних, помірних і тропічних зонах обох півкуль. Вони здебільшого ростуть у сирих затінених місцях і часто утворюють щільні зарості.
Серед П. багато ЛР. Напр., трава плауна баранця (Lycopodium selago) використовується для лікування хронічного алкоголізму. Спори плауна булавовидного (Lycopodium clavatum) є найкращою присипкою для немовлят та мають протизапальну дію. Аналогічно плауну булавовидному застосовуються плауни альпійський (L. alpium), двогострий (L. anceps), заплавний (L. inundatum) та ін. До ЛР належать також види роду дифазіаструм — дифазіаструм альпійський (Diphasiastrum alpium) та сплюснутий (D. complanatum). Природні ресурси цих ЛР дуже обмежені, а їх збір дозволений тільки за ліцензією. Деякі представники П. — рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України, напр. плауни баранець (L. selago) та колючий (L. annotium). До отруйних видів належить плаун баранець (L. selago). У зв’язку з довготривалістю поновлення заростей П. необхідно знати особливості будови та розвитку їх представників і здійснювати природоохоронні заходи.
Підземним органом у П. є кореневище (клас плауновидні) або корененосець — підземне стебло зі спірально розміщеними додатковими коренями (клас молодильникові). Пагони галузяться дихотомічно. Міжвузля й вузли не виражені. Листки (мікрофіли) зелені, дрібні, прості, лінійні, розміщені спірально, дуже густо. Види класу молодильникові мають біля основи листка із внутрішнього боку невеликий виріст — язичок. Спорофіли (спороносні листочки) зібрані у верхівкові спороносні колоски (стробіли) або формують на стеблі спороносні зони. Спорангії містяться з верхнього боку спорофілів або при їх основі. Спори часто мають форму тетраедра, однакові (плауновидні) або морфологічно різні (молодильникові). Потрапивши у ґрунт, спори проростають у заросток (статеве покоління). Заросток (гаметофіт) у рівноспорових П. здебільшого добре розвинутий, двостатевий, часто підземний і живе від 5 до 15 років, живиться сапрофітно; у різноспорових П. заросток редукований, одностатевий, зовсім не виходить зі спори, живе декілька тижнів. Сперматозоїди дво- або багатоджгутикові. Зигота без стадії спокою. Після запліднення із зиготи розвивається нова вічнозелена рослина — спорофіт. Характерним для П. є чергування поколінь. Деякі представники П. можуть розмножуватись вегетативно (частинами повзучого стебла).
Лікарські рослини. Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Определитель высших растений Украины / Доброгаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. — К., 1987.