ПЛІД (лат. fructus). П. широко використовують у медичній та фармацевтичній практиці: як вітамінну сировину — лимон, шипшину, обліпиху, чорницю, калину, горобину чорноплідну; як сировину для виробництва антимікробних, протизапальних, жарознижувальних препаратів — малину, лимон, калину, айлант найвищий і т.п.; для виробництва антигельмінтних та антибактеріальних препаратів — амі велику та ін., препаратів, що впливають на ЦНС, — аморфу кущову, селеру пахучу, глід колючий, головатень звичайний, пастернак посівний, лимонник китайський; які мають в’яжучу дію — айву довгасту, вільху клейку, горобину звичайну; які мають проносну дію та такі, що покращують травлення, — смоковницю звичайну, сливу домашню, перець чорний, петрушку городню, аніс звичайний; вітрогінні — кріп городній, кмин звичайний, фенхель звичайний; для парфумерної та харчової промисловостей — бергамот, лимон, арахіс; як антидіабетичні — квасолю звичайну; як сировину для виробництва препаратів, що впливають на серцевосудинну діяльність, — глід колючий, папайю, лимонник китайський тощо. П. — основні продукти харчування (овочі, фрукти, ягоди), використовуються також для виробництва побутових речей (ґудзиків, намиста, чашок, іграшок). П. — орган покритонасінних рослин, який складається з оплодня й насіння, утворюється, як правило, після запліднення з маточки квітки. Він захищає насіння від зовнішніх факторів. В оплодні соковитих П. виділяють зовнішній шар — екзокарпій, середній — мезокарпій і внутрішній — ендокарпій. В утворенні П. інколи беруть участь квітколоже (види роду Fragaria, Rosa), оцвітина (види роду Morus), приквітники (види родини Chenopodiaceae).
Коли характеризують П., звертають увагу на тип гінецею, положення зав’язі, консистенцію оплодня, кількість насіння, засіб його звільнення тощо. За типом гінецею П. (рисунок) поділяються на 4 групи: монокарпії, апокарпії, ценокарпії та псевдомонокарпії. Монокарпії — це П., що розвиваються із монокарпного (простого апокарпного) гінецею з верхньою зав’яззю. Найбільш характерними монокарпіями є: біб, однолистянка, одногорішок, однокістянка суха і соковита. Біб — це зазвичай сухий багатонасінний плід, який розкривається двома стулками (квасоля звичайна, карагана дерев’яниста та ін.). У деяких видів боби не розкриваються, а кількість насінин зменшується до однієї-двох (усі види конюшини, буркун лікарський та ін.), у інші вони членисті, тобто розпадаються поперек по перетяжках на окремі членики (солодушка, в’язель), а в деяких — соковиті нерозкривні (софора японська). Насіння у бобових знаходиться на стінках оплодня вздовж черевного шва.
Однолистянка — це зазвичай сухий багатонасінний П., що розкривається лише по черевному шву (сокирки, ваточник). Значно рідше зустрічаються соковиті однолистянки (воронець), у яких насіння знаходиться на стінках оплодня вздовж черевного шва.
Одногорішок — це однонасінний нерозкривний монокарпний П. (манжетка, парило, родовик лікарський) з твердим, здебільшого здерев’янілим оплоднем. Однокістянка — це однонасінний соковитий нерозкривний П. із твердим ендокарпієм (терен, черемха, вишня, абрикос).
Рисунок. Типи П.: а–в — моно-, апо- та ценокарпні; г — псевдомонокарпні; 1 — листянка; 2 — біб; 3 — членистий біб; 4 — кістянка; 5 — суха кістянка (кісточка); 6 — багатогорішок; 7 — цинародій; 8 — суничина (фрага); 9 — апокарпна кістянка; 10 — апокарпна однонасінна листянка з соковитим нерозкривним оплоднем; 11 — апокарпна листянка з сухим оплоднем; 12 — ягода; 13 — гесперидій; 14 — коробочки; 15 — стручок; 16 — стручечок; 17 — вислоплідник; 18 — ценобій; 19 — калачик; 20 — двокрилатка; 21 — яблуко; 22 — ценокарпна кістянка (піренарій); 23 — горіх; 24 — горішок; 25 — жолудь; 26 — сім’янки; 27 — сім’янка з розрослим оплоднем; 28 — зернівка
У деяких видів мезокарпій сухий, шкірястий (мигдаль звичайний — однокістянка суха). Апокарпії — П., що утворились із апокарпного гінецею з верхньою зав’яззю. До них належить багатогорішок, плодики якого — горішки зі здерев’янілим оплоднем, що зростається з насінною шкіркою (горицвіт весняний, жовтець їдкий тощо). Різновидами багатогорішка є: цинародій (П. шипшини), горішки якого містяться в розрослому соковитому квітколожі — гіпантії; суничина, або фрага, горішки якої розміщені на розрослому соковитому квітколожі; занурений багатогорішок, кожний із горішків якого заглиблений у розросле квітколоже (лотос). До апокарпних П. із соковитим оплоднем відносять складні кістянки (малина, морошка, кістяниця), соковиту багатолистянку, яка не розкривається, але має добре помітний черевний шов (лимонник китайський). Розкривним апокарпним П. є багатолистянка (дельфіній, півонія). Ценокарпні П. розвиваються з ценокарпного гінецею, зав’язь якого може бути верхньою й нижньою; вони мають одне або кілька гнізд. Їх оплодень буває сухим і соковитим, розкривним і нерозкривним. П. можуть розпадатись уздовж (роздрібнені) і поперек (членисті). До ценокарпних П. належать: ягода, гарбузина, гесперидій, коробочка, стручок, стручечок, вислоплідник, ценобій, калачик, двокрилатка, яблуко, ценокарпна кістянка, або піренарій, гранатина тощо. Ягода — це П. із соковитим нерозкривним оплоднем, без твердого ендокарпію і порожнини всередині. У м’якоті оплодня зазвичай знаходиться декілька або багато насінин (аґрус, помідор). Іноді є лише одна насінина (барбарис, персея американська тощо). Гарбузина становить різновид ягоди з порівняно твердим екзокарпієм і розрослими плацентами — місцями прикріплення насіння (гарбуз великий, кавун їстівний, огірок посівний тощо). Гесперидій — це П. із залозистим екзокарпієм, губчастим мезокарпієм і розрослим соковитим ендокарпієм (лимон, апельсин, мандарин, грейпфрут та ін.). Ценокарпна кістянка, або піренарій, має сухий або соковитий мезокарпій, твердий здерев’янілий ендокарпій і кілька насінин (мучниця звичайна, женьшень, липа серцелиста). Іноді частина насінин редукується відповідно до змін у гінекеї, і утворюється піренарій з одним гніздом і однією насіниною. Коробочка — це П. із сухим розкривним оплоднем і великою кількістю насіння. Коробочка може бути одно- і багатогніздовою. Кількість гнізд у коробочці, як правило, залежить від кількості гнізд зав’язі, але в дозрілих П. перегородки можуть руйнуватись, і кількість гнізд зменшується. П. коробочка характерний для таких видів родин, як лілійні, ранникові, гвоздичні, подорожникові, макові тощо. Коробочки розкриваються по-різному: стулками (дурман, бавовник), кришечкою (блекота), клапанами (мак) тощо. У деяких видів (шоколадне дерево) коробочки зовсім не розкриваються, насіння з них звільняється, коли згниває оплодень. Такі нерозкривні коробочки називають сухими ягодами. Стручок — це сухий, зазвичай розкривний, багатонасінний видовжений П., утворений двома плодолистками з повздовжньою перетинкою, на якій знаходиться насіння. Стручок розкривається двома стулками. Короткий стручок, довжина якого не перевищує ширини або перевищує її не більше ніж у 1,5–3 рази, називається стручечком (грицики звичайні, гикавка сіра тощо). У деяких рослин стручки або стручечки мають поперечні перетяжки й перетинки, що відділяють насінини. Такі П. розламуються по перетинках на окремі членики і називаються членистими (дика редька). Схізокарпії — це П., що розламуються вздовж на окремі членики — мерикарпії — з одним, двома або кількома насінинами. Різновидом схізокарпіїв є: калачики — П., що розпадаються на мерикарпії, не замкнені з черевного боку (алтея, калачики, рожа); регма — П., у якого мерикарпії одночасно розкриваються й опадають, а в центрі залишається колонка (види родини молочайні); двокрилатка — схізокарпний П., що розпадається на два мерикарпії, кожен з яких має по одному крилу, тобто витягненій частині сухого шкірястого оплодня; вислоплідник — П., котрий при дозріванні розпадається на два мерикарпії, які повисають на карпофорі — розділеній надвоє насінній ніжці (П. багатьох видів селерових); ценобій, або роздрібнений горішок, — П., що утворюється із двогніздового гінецею, в якого на ранніх стадіях розвитку в гніздах з’являються допоміжні перетинки, через що у зав’язі утворюються чотири гнізда з одним насінним зачатком у кожному. Дозрілий П. розпадається на чотири частини — ереми. Яблуко — П., в якого мезокарпій утворюється з тканин гіпантію (розрослого квітколожа), а насіння оточує хрящуватий ендокарпій (яблуко, груша, горобина тощо). Гранатина утворюється нижнім положенням зав’язі, має шкірястий оплодень, а насінини — соковиту насіннєву оболонку. Псевдомонокарпії — це П., що утворились із ценокарпного гінецею, в якого розвивається лише один плодолисток, а останні редукуються або так щільно зростаються, що шви непомітні. В таких П. розвиваються одне гніздо й одна насінина. До псевдомонокарпіїв належать: горіх, жолудь, псевдомонокарпна кістянка кокосового горіха, зернівка, сім’янка і мішечок. Горіх — П. зі здерев’янілим оплоднем і, як правило, однією (рідко двома) насіниною (ліщина, фундук, вільха, хміль), шкірка якої не зростається з оплоднем. У деяких рослин на оплодні утворюються вирости; у цих випадках горіхи називаються крилатими (береза, ревінь). Жолудь є різновидом горіха з шкірястим, рідше — частково здерев’янілим оплоднем. Основу жолудя облямовує так звана плюска, або мисочка, що утворилась зі стерильних частин цимоїдного суцвіття (дуб). Псевдомонокарпна кістянка — це П. із соковитим мезокарпієм і здерев’янілим ендокарпієм. Мезокарпій такого П. неїстівний, при дозріванні він розтріскується й відпадає (грецький та кокосовий горіхи). Сім’янки — це відносно невеликі П. зі шкірястим оплоднем, що зростається з насінням (види родин айстрові, ворсянкові, валеріанові). На оплодні сім’янок зазвичай знаходяться різні вирости, що являють собою вирости оплодня, частини квітки або приквітків. На багатьох сім’янках розташовані летючки (пір’ясті чубчики) — видозмінені чашолистки. Мішечком є різновид сім’янки, коли П. (сім’янка) знаходиться в ретортовидному приквітнику (види родини осокові). Зернівка — це П. з тонким плівчастим оплоднем, що зростається зі шкіркою насінини (види родини злакові). У деяких тропічних бамбуків оплодень зернівки м’ясистий. Супліддя — це сукупність П. одного суцвіття (гроно винограду, супліддя ананасу, інжиру, шовковиці, кукурудзи тощо). Будова П. є видовою діагностичною ознакою рослин.
Лекарственные растения мировой и отечественной медицины: справ. пособие / Н.В. Попова, Т.В. Ильина, В.Н. Ковалев и др. — Х., 1995; Сербин А.Г., Серая Л.М., Ткаченко Н.М. и др. Медицинская ботаника — Botanique medicale — Medical botany. — Х., 2003.