Подорожник великий — Plantago major (лат. рlanta — підошва + ago — воджу, йду + major — великий) — багаторічна трав’яниста рослина родини подорожникових (Plantaginaceae); рос. назва — подорожник большой. Стебло безлисте, тонкоборознисте, 10–60 см завв. Листки яйцеподібні або еліптичні, голі або злегка опушені, звужені в широкий черешок, з 3–9 дугоподібними жилками, зібрані прикореневою розеткою, черешки коротші за пластинку або майже дорівнюють їй. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, сидячі, зібрані на верхівці стебла у видовжене колосоподібне суцвіття; віночок буруватий з циліндричною трубочкою і чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цвіте з червня по жовтень. Плоди достигають з липня.
Росте на городах, біля доріг і на вологих місцях по всій території України. Офіцинальною сировиною є листя — Folia Plantaginis і насіння подорожника великого — Semina Plantaginis. Листя заготовляють під час цвітіння рослини і використовують свіжим (для одержання соку) або сушать, розклавши шаром 3–5 см на повітрі в тіні при добрій вентиляції або в сушарках при температурі 50–60 °С. Кінець сушіння визначають за ламкістю черешка. Пожовкле й побуріле листя відкидають. Вихід повітряно-сухої сировини становить 22–23%. Насіння П.в. заготовляють восени. Готову сировину зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності — 3 роки. Листя подорожника великого містить полісахариди (20%), представлені пектиновими речовинами та нейтральними гліканами. Наявні також маніт, сорбіт, алантоїн, іридоїди (аукубін та каталпол), стероїди, флавоноїди (похідні лютеоліну, кверцетину, апігеніну та ін.), дубильні речовини. Листя й трава містять каротиноїди, вітаміни С і К, холін, аденін, сапоніни, сліди алкалоїдів, слиз, оксикоричні кислоти (хлорогенова і неохлорогенова), фактор Т (бере участь у процесі згортання крові). У насінні є значна кількість слизу, жирна олія, аукубін, олеанолова кислота, стероїдні сапоніни та вуглеводи.
Листя подорожника великого у вигляді галенових препаратів проявляють різнобічну терапевтичну дію:
- протизапальну;
- секреторну;
- знеболювальну;
- кровоспинну;
- ранозагоювальну;
- бактеріостатичну;
- седативну (навіть снодійну);
- гіпотензивну;
- протиалергічну.
Відвар з листя подорожника призначають при бронхітах, туберкульозі легень, коклюші, пневмосклерозі та інших захворюваннях дихальних шляхів, що супроводжуються виділенням густого секрету, при катарах шлунка з недостатньою кислотністю, гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастрити, ентерити, ентероколіти), гострих і хронічних колітах, хронічних нефритах і виразковій хворобі.
Використовують також сік подорожника Succus Plantaginis і плантаглюцид, який застосовують як спазмолітичний і протизапальний засіб при гіпацидних гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки з нормальною і недостатньою кислотністю (у період загострення і для профілактики рецидивів). Тривалість лікування в період загострення — 3–4 тиж. Плантаглюцид і відвар з листя подорожника великого протипоказані при гіперацидних гастритах і виразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю. Листя подорожника. входить до складу грудного чаю. У нар. медицині відвар з листя подорожника великого використовують для лікування цинги, гарячки й атеросклерозу, у разі печії, відрижки, метеоризму, діареї та геморою, при запаленні сечового міхура, від нічного нетримання сечі й набряків, при раку шлунка і легені, злоякісних виразках шкіри та слоновості, при жіночому безплідді на основі гормональної недостатності й при цукровому діабеті.
Насіння подорожника великого має обволікаючі, пом’якшувальні та протизапальні властивості. Широко використовують зовнішньо при фурункулах, ранах, виразках, опіках, порізах і наривах, а також лікуванні дерматитів. Есенцію із свіжої рослини використовують у гомеопатії. Зустрічаються й інші види подорожника.
Подорожник блошиний Plantago psyllium (лат. рlanta — підошва + ago — воджу, йду та грец. psylla — блоха) — однорічна трав’яниста рослина родини подорожникових (Plantaginaceae); рос. назва — подорожник блошиный. Стебло прямостояче, гіллясте, 10–40 см завв., з залозистим опушенням у верхній частині. Листки супротивні, лінійні, цільнокраї або у верхній частині розставленозубчасті, з загостреною верхівкою. Квітки дрібні, двостатеві, в щільних яйцеподібних або кулястих суцвіттях-головках, що сидять на довгих квітконосах у пазухах листків; віночок трубчастий, рожевувато-буруватий, плівчастий, волосяний, з чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цвіте у червні–липні. Насіння дозріває у серпні–вересні. У дикому стані росте на сухих схилах на Закавказзі, в Україні (у Сумській та Полтавській областях). Подорожник блошиний культивують як лікарську рослину. Офіцинальною сировиною є насіння — Semina Psyllii і свіжа трава — Herba Plantaginis psyllii. Траву заготовляють на початку цвітіння рослини. Зібрану сировину негайно відправляють на завод для переробки на сік — Succus Plantaginis psyllii. Для одержання насіння траву подорожника блошиного скошують (найкраще у фазі повної стиглості насіння в нижніх суцвіттях), досушують під укриттям на вільному повітрі й обмолочують. Зберігати насіння треба в сухому місці в щільно закритих банках чи бляшанках. Насіння подорожника блошиного містить значну кількість слизу, жирну олію, білки, мінеральні солі та іридоїдний глікозид аукубін. У траві подорожника блошиного є слиз, аукубін, флавоноїди та інші речовини.
Насіння подорожника блошиного (ціле або потовчене) вживають як проносний засіб при хронічних запорах. Крім того, наявність у насінні високої кількості слизу зумовлює його обволікаючі, пом’якшувальні та протизапальні властивості, здатність адсорбувати бактерії. Подорожник блошиний прискорює процес згортання крові. Зважаючи на це, вживання відвару (Decoctum seminis Plantaginis psyllii) і слизу (Mucilaginis seminis Plantaginis psyllii) з насіння подорожника блошиного показане при виразкових ураженнях слизових оболонок ШКТ і при хронічних запальних станах, ускладнених кровотечами. Місцево у вигляді припарок з подрібненого насіння, розмоченого у гарячій воді, П.б. застосовують при запаленнях слизових оболонок очей, при хворобах шкіри (виразки, припухлості), для лікування тріщини соска грудної залози у матерів-годувальниць. Препарати, які складаються із суміші рівних об’ємів соку свіжозібраного листя подорожника великого і трави подорожника блошиного, призначають всередину як гіркоту при анацидних гастритах і хронічних колітах, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки без підвищеної кислотності й зовнішньо — при ранах, порізах тощо. В поєднанні з антибіотиками і сульфаніламідами сік зі свіжої трави подорожника блошиного застосовують при хронічній дизентерії.
Подорожник ланцетолистий, поранник, порізник, собачі язички (Plantago lanceolata) — багаторічна трав’яниста рослина родини подорожникових (Plantaginaceae); рос. назва — подорожник ланцетолистный. Стебло (квіткова стрілка) просте, безлисте, прямостояче або висхідне, борозенчасте, 10–50 см завв. Листки ланценті або вузьколанцетні, гострі, при основі звужені в черешок, цільнокраї або злегка зубчасті, з 3–7 поздовжніми жилками, майже голі або вкриті більш-менш довгими волосками, зібрані прикореневою розеткою, черешки за довжиною дорівнюють пластинці. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, сидячі, зібрані на верхівці стебла коротким густим яйцеподібним, видовженим або еліпсоїдно-циліндричним колосом; віночок буруватий, плівчастий, з циліндричною, злегка здутою трубочкою й чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цвіте з квітня до вересня. Подорожник ланцетолистий росте по всій території України в степах, на степових схилах, кам’янистих відшаруваннях, луках і трав’янистих місцях та серед чагарників. Заготовляють, зберігають та використовують аналогічно П.в. Рослина неофіцинальна.
Подорожник середній (Plantago media) — багаторічна трав’яниста жорсткоопушена рослина родини подорожникових (Plantaginaceae); рос. назва — подорожник средний. Стебло (квіткова стрілка) просте, безлисте, при основі висхідне, тонкоборозенчасте, 15–70 см завв. Листки еліптичні або яйцеподібні, з 5 поздовжніми жилками, на верхівці пригострені, при основі ширококлиноподібні, з обох боків волосяні, зібрані прикореневою розеткою, черешки в 4–10 разів коротші за пластинку. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, сидячі, зібрані на верхівці стебла густим циліндричним або видовженоциліндричним колосом; віночок сріблясто-білий, з циліндричною трубочкою і чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цвіте з травня до серпня. Подорожник середній росте по всій території України на сухих луках, степових схилах, трав’янистих місцях та узліссях. Заготівлю і зберігання проводять аналогічно П.в. П.л. та П.с. мають близький до П.в. хімічний склад, але відрізняються дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів. Фармакологічні властивості й використання аналогічні П.в.
Подорожник індійський, або піщаний (Plantago scabra, P. arenaria, P. indica) — однорічна трав’яниста шерстисто-опушена рослина родини подорожникових (Plantaginaceae). Стебло прямостояче, розгалужене, густооблистнене, 15–30 см завв. Листки прості, цілокраї, супротивні, сидячі, лінійні або вузьколінійні, 2–5 см завд. і 5 мм завш. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, зібрані в густі яйцеподібні або довгасті колоски, які на верхівці рослини утворюють зонтик; віночок плівчастий, сухий. Плід — коробочка. Цвіте у червні–вересні. Росте на сухих піщаних місцях, біля доріг, іноді в посівах, на Поліссі, в лісо-степових і степових районах, у східних приморських районах Криму. ЛРС є насіння — Semina Plantaginis scabrae і сік зі свіжого листя — Succus Plantaginis scabrae. Зрізані в період дозрівання плодів верхівки рослини досушують, обмолочують і просівають крізь сито. Одержане насіння зберігають у закритій посудині в сухому місці. Рослина неофіцинальна. Насіння містить слиз, жирну олію, вуглеводи, декстрини, пектозани, полісахариди, алкалоїди (наркотин, аренаїн). В листках є іридоїди (аукубін, аукубозид, плантареналозид). Відвар насіння використовують натщесерце при запорах і хронічних колітах. При хронічних колітах вживають і свіжий сік рослини. Ефірний екстракт проявляє антибактеріальну активність. Припарки з насіння застосовують при пухлинах, виразках, захворюваннях очей.
Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Современная фитотерапия. / Под. ред. В. Петкова. — София, 1988; Растительные ресурсы: Цветковые растения, и химический состав, использование. — Л., 1984. — Т. 5; Турова А.Д. Лекарственные растения СССР и их применение. — М., 1974; Plantes medicinales / B. Faure — Prague, 1983.