ПОКРИТОНАСІННІ РОСЛИНИ (лат. Magnoliophyta, або Angiospermae), або квіткові рослини — найчисельніший відділ рослинного світу, який об’єднує близько 240 000 видів, 13 000 родів і понад 390 родин. П.р. ростуть у всіх кліматичних зонах і в найрізноманітніших екологічних умовах — від тропічних лісів до тундри, від боліт до пустель і від морського узбережжя до найвищих гір. Вони є основною масою рослинної частини біосфери і найважливішою для людини групою рослин. Усі важливі культурні рослини, зокрема, хлібні злаки, майже всі овочі та плодові дерева, належать до П.р. Значна кількість видів П.р. має цілющі властивості й широко використовується в медицині та фармації.
Характерними рисами покритонасінних рослин є:
- наявність квітки — спеціалізованого генеративного, нерозгалуженого, вкороченого пагона з обмеженим ростом, який в типовому випадку має тичинки, маточку та листочки оцвітини, саме тому П.р. часто називають квітковими;
- наявність маточки, яка утворилась унаслідок зростання плодолистків і складається із зав’язі, приймочки та стовпчика;
- насінні зачатки розвиваються в зав’язі маточки;
- у циклі розвитку П.р. домінує спорофіт, який характеризується значним різноманіттям морфології вегетативних і генеративних органів, життєвих форм (дерева, чагарники, чагарнички, ліани, епіфіти, багаторічні, дворічні та однорічні трави), екологічною пластичністю, високою насінною продуктивністю, має у складі ксилеми справжні судини, а у флоемі, біля ситовидних трубок, — сестринські клітини-супутниці;
- гаметофіти П.р. (чоловічий гаметофіт — пилок, жіночий гаметофіт — зародковий мішок) дуже редуковані, живуть вони на спорофіті, у квітці;
- статеві органи — гаметангії у П.р. відсутні;
- пилок потрапляє на приймочку маточки, а не безпосередньо на насінний зачаток, як у голонасінних рослин;
- у зародковому мішку П.р. відбувається властивий лише цій групі рослин унікальний процес — подвійне запліднення: один із сперміїв зливається з яйцеклітиною, внаслідок чого утворюється зигота, з якої розвивається зародок, а другий спермій запліднює диплоїдне центральне ядро зародкового мішка, таким чином утворюється триплоїдне первинне ядро ендосперму;
- ендосперм — запасаюча тканина насінини П.р., складається з триплоїдних клітин;
- після запилення та запліднення у П.р. із квітки розвивається плід, наявність якого — найхарактерніша риса цієї групи рослин, а із насінних зачатків усередині плоду формується насіння; оплодень не лише захищає насіння, а й сприяє його розповсюдженню.
Названі особливості та переваги визначили домінування Покритонасінних рослин на земній кулі, вони досягли найвищого рівня еволюційного розвитку в рослинному світі.
Палеонтологічна історія Покритонасінних починається з крейдового періоду мезозойської ери. Імовірно, вони формувалися в умовах тимчасової сухості мусонного клімату. На підставі аналізу географічного поширення найпримітивніших сучасних П.р. припускають, що Південно-Східна Азія є первинним центром формування та розселення П.р. Найвірогіднішими предками їх були насінні папороті — вимерла група примітивних голонасінних рослин.
Сучасна класифікація П.р. ґрунтується на комплексі даних порівняльної морфології та анатомії репродуктивних і вегетативних органів, ембріології, палінології, цитології, молекулярної біології, генетики, органелографії тощо. Широко використовуються досягнення сучасної біохімії, особливо хімії білків і нуклеїнових кислот. Відділ Покритонасінних рослин поділяють на два класи — дводольні (Magnoliopsida) та однодольні (Liliopsida) (таблиця).
Таблиця. Основні відмінності між дводольними та однодольними покритонасінними рослинами
| Дводольні | Однодольні |
| Зародок, зазвичай, має дві сім’ядолі, при проростанні вони частіше виносяться над ґрунтом | Зародок має одну сім’ядолю, при проростанні вона, як правило, залишається в ґрунті |
| Дерева, чагарники, трави | Зазвичай трави інколи вторинні деревовидні форми (пальми) |
| Коренева система стрижнева або змішана | Коренева система мичкувата |
| Листки прості й складні, частіше черешкові, як правило, з прилистками, жилкування перисте або пальчасте | Листки прості, цілісні, безчерешкові, з піхвою, без прилистків, жилкування паралельне або дугове |
| Квітки 5-членні, рідше — 4- або 3-членні |
Квітки 3-членні, інколи 4- та 2-членні |
| Осьові органи мають камбій, здатні до вторинного потовщення | Осьові органи не мають камбію, не здатні до вторинного потовщення |
| Провідні пучки відкриті колатеральні чи біколатеральні, розташовані в центральному циліндрі по колу; кора та серцевина добре диференційовані | Провідні пучки закриті колатеральні, розташовані в центральному циліндрі безладно; кора та серцевина нечітко відмежовані |
За системою А.Л. Тахтаджяна (1987) клас дводольні поділяють на 8 підкласів і 325 родин, а клас однодольні — на 3 підкласи із 65 родинами.
Барна М.М. Ботаніка. Терміни. Поняття. Персоналії. — К., 1997; Грин Н., Стаут У., Тейлор Д. Биология. — М., 1990. — Т. 1; Жизнь растений / Под ред. А.Л. Тахтаджяна. — М., 1980. — Т. 5. — Ч. 1; 1981. — Т. 5. — Ч. 2; 1982. — Т. 6; Лотова Л.И. Морфология и анатомия высших растений. — М., 2001; Рейвн П., Эверт Р., Айкхорн С. Современная ботаника. — М., 1990. — Т. 1–2; Сербин А.Г., Серая Л.М., Ткаченко Н.М. и др. Медицинская ботаника. — Х., 2003; Тахтаджян А.Л. Система магнолиофитов. — Л., 1987.