АДСОРБЦІЙНІ РЕЧОВИНИ (лат. ad — до, при + sorbere — поглинати) — речовини, здатні підвищувати концентрацію молекул або іонів інших речовин на своїй поверхні порівняно з концентрацією цієї речовини в розчині або газовому середовищі. Серед А.р. розрізняють пористі (активоване вугілля), що відрізняються великою внутрішньою поверхнею своїх часток, і непористі (алюмінію гідроокис, глина біла, тальк, крохмаль), частки яких мають велику зовнішню поверхню. Речовини, які адсорбуються, знижують поверхневий натяг на межі поділу фаз. Процес адсорбції твердих адсорбентів — порошків, пористих тіл (вугілля, тальк, силікагель, каолін, окис алюмінію і т.д.) — залежить також від структури й величини поверхні адсорбенту, у свою чергу залежної від ступеня дисперсності адсорбенту. А.р. поглинають гази, токсини та інші сполуки, зменшуючи їх усмоктування, і зумовлюють їх виведення з організму. При нанесенні на шкіру або слизові оболонки вони адсорбують на своїй поверхні хімічні сполуки, оберігаючи від їх подразливої дії закінчення чутливих нервів. Крім того, покриваючи тонким шаром шкірні покриви або слизові оболонки, А.р. механічно захищають закінчення чутливих нервів. Непористі речовини виявляють ще й обволікаючі властивості, а деякі з них (алюмінію гідроокис) — також виражену антацидну активність.
Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; Машковский М.Д. Лекарственные средства. В 2 т. — М., 2002; Регистр лекарственных средств России. РЛС — Энциклопедия лекарств / Гл. ред. Г.Л. Вышковский. — М., 2003; Katzung B.G. Basic and clinical pharmacology. — New York, 2001.