АНТИТОКСИНИ (грец. anti — проти + toxikos — отруйний) — специфічні антитіла, що утворюються в організмі людини і тварини під впливом токсинів (анатоксинів) мікроорганізмів, отрут рослин і тварин і мають здатність нейтралізувати їх отруйні властивості.
А. являють собою гаммаглобуліни, здатні специфічно взаємодіяти з токсинами. Кожен А. знешкоджує лише той токсин, під впливом якого утворився. А. — одні із чинників імунітету, виконують головну захисну роль у разі токсинемічної інфекції (дифтерії, правці, ботулізмі, анаеробній газовій і стафілококовій інфекціях). В організмі у природних умовах А. утворюються в результаті перенесеної токсинемічної інфекції чи носійства токсигенних мікроорганізмів, виявляються в сироватці крові і можуть забезпечувати несприйнятливість до токсинемічних інфекцій. Антитоксичний імунітет можна створити і штучно — активною імунізацією анатоксином або введенням антитоксичної сироватки (пасивний імунітет). Антитоксичні сироватки отримують у результаті імунізації коней і великої рогатої худоби анатоксинами у зростаючих дозах, а потім і відповідними токсинами. У практичній медицині А. застосовують у разі профілактики і лікування дифтерії, правця, ботулізму, стафілококового сепсису, для нейтралізації отрути змій, павуків і отрути рослинного походження. Для досягнення лікувальної дії важливим є своєчасне введення А., здатного знешкоджувати токсин, що циркулює в крові. Введення людям антитоксичних сироваток може супроводжуватися ускладненнями, що проявляються анафілактичним шоком, сироватковою хворобою. Щоб уникнути цього, препарати вводять за методом Безредки.
Біологічний словник. — К., 1984; БМЭ. — М., 1975. — Т. 2; Русско-английский словарь терминов по микробиологии. / В.А. Дмитриева, В.В. Дмитриев. — М., 1991.