ГАЗІВ ОЧИЩЕННЯ — виділення з газової суміші різних домішок з метою підготовки газів до використання як хімічної сировини; забезпечення нормальних санітарних умов у виробництві та навколишньому середовищі, а також використання самих домішок як цінних продуктів. Г.о. поділяють на очищення від твердих часток (пилу та туману) і від паро- та газоподібних домішок. Г.о. від твердих часток досягається механічними та електричними засобами. Механічне очищення здебільшого здійснюється методами сухого та мокрого Г.о. Сухе Г.о. проводять: а) у циклонах під дією відцентрових сил; б) в інерційних уловлювачах (пилових мішках, жалюзійних решітках, зигзагоподібних уловлювачах та ін.); в) за рахунок багаторазової зміни напрямку запиленого газового потоку; г) на фільтрах — при проходженні газової суміші через пористу перегородку. Електричне Г.о. широко застосовують для уловлювання високодисперсних часток пилу та туману, при цьому розподіленим у газі часткам надається електричний заряд, унаслідок чого вони осаджуються на електродах протилежного знаку заряду. Більшість газо- і пароподібних домішок негативно впливають на виробничі процеси, отруюючи каталізатори, викликаючи корозію, забруднюючи обладнання, і, як наслідок, погіршують якість кінцевих продуктів, а при накопиченні стають вибухонебезпечними. Промислові методи Г.о. від газо- та пароподібних домішок поділяють на три групи: а) за допомогою твердих поглиначів чи каталізаторів — «сухі» методи чищення; б) за допомогою рідких поглиначів (абсорбентів) — очищення рідиною; в) очищення без застосування поглиначів та каталізаторів. До першої групи належать методи адсорбції, хімічної взаємодії з твердими поглиначами та каталітичного перетворення домішок на нешкідливі або сполуки, що легко вилучаються. Методи з використанням рідини базуються на абсорбції видаленого компонента рідким сорбентом. Третя група методів очищення включає методи конденсації домішок та дифузійні процеси (термодифузію, розподіл через пористу перегородку).
Промышленная технология лекарств: В 2 т. / В.И. Чуешов, А.И. Зайцев, С.Т. Шебанова, Н.Е. Чернов и др. — Х., 2002. — Т. 1.