ПОТРЕБА — в загальному розумінні це необхідність у чому-небудь, кому-небудь, що вимагає задоволення. Існує безліч класифікацій П., та загальноприйнятим є поділ їх на первинні, або фізіологічні, і на вторинні, пов’язані з психологічною сферою людини (див. Мотивація). П. у ЛП може розглядатися як П. у продукті, необхідному для життєдіяльності. Методики, які пропонуються й використовуються для розрахунку П. у ЛП, можна умовно згрупувати так: за тривалістю планового періоду: методи, що використовуються для поточного, короткострокового, перспективного планування й довгострокового прогнозування; за специфікою групи ЛП: методи для планування П. у препаратах широкого спектра дії, специфічних препаратах і препаратах, споживання яких обмежено спеціальними нормами; за сутністю методу, що використовується при аналізі споживання й визначення П.: нормативний (нормативи на 1000 жителів, на 1 ліжко-день або на 1 ліжко на рік, на 1 хворого та ін.); моделювання — трендове (вирівнювання рядів динаміки з екстраполяцією за рівнянням тенденції, експоненційне згладжування), багатофакторне (динамічне, статистичне); метод експертних оцінок та ін. Найбільш часто використовуваною методикою є визначення П. з урахуванням специфіки групи ЛП. Визначення П. у ЛП специфічної дії. До цієї групи належать ЛП, ефективні відносно окремих збудників хвороб (протитуберкульозні, протималярійні, антигельмінтні, протигрибкові та ін.) або такі, що вибірково діють на окремі функціональні системи організму (використовуються для лікування діабету, гастроентерологічних, пульмонологічних захворювань, жовчогінні та ін.). Розрахунки виконуються за формулою:
П = Р · К · Х,
де П — загальна П. у специфічному препараті на рік; Р — витрати препарату на курс лікування для 1 хворого; К — кількість курсів лікування на рік, що проводиться 1 хворому; X — кількість хворих, для лікування яких використовується цей препарат. Як правило, при визначенні П. у препаратах специфічної дії повинні використовуватись дані про рівень захворюваності населення певними хворобами, методики лікування і кількість ЛП, що використовуються для цього, тобто найбільш прийнятним є нормативний метод. Крім того, нерідко застосовуються методи економіко-математичного моделювання, які дозволяють враховувати різні фактори, що впливають на П. у препаратах. Визначення П. у ЛП, застосування яких обмежено відповідними нормами. До цієї групи належать наркотичні, психотропні речовини й етиловий спирт. Для визначення П. у препаратах цієї групи використовують норми споживання наркотичних і психотропних речовин на 1000 населення на рік у перерахунку на діючу речовину, затверджені МОЗ. Розрахунок потреби виконується за такою формулою:
П = Н · Ч/1000,
де П — максимально допустимий розмір П. у певному ЛП на рік; Н — норматив П. для цього ЛП на 1000 осіб на рік; Ч — чисельність населення. П. в етиловому спирті також визначається на підставі встановлених нормативів: на 1 ліжко на рік залежно від виду спеціалізованої медичної допомоги; на 1000 амбулаторно-поліклінічних відвідувань; на 1000 виїздів швидкої допомоги; на 1 місце в дитячих закладах; на 1000 учнів шкіл тощо. Річна норма споживання етилового спирту розраховується множенням кількості відповідних показників на встановлений норматив. Розрахунок П. у препаратах широкого спектра дії. До цієї групи належать препарати, які використовують при багатьох захворюваннях. Це антибіотики, сульфаніламіди, похідні нітрофурану, окиснювачі, солі важких металів, феноли та ін. Сюди ж належать симптоматичні препарати, що застосовуються для лікування різних розладів функціональних систем організму, які мають однакові прояви або різну етіологію: анальгезивні та жарознижувальні, збуджуючі ЦНС, снодійні, седативні й нейролептичні, місцевоанестезувальні, обволікаючі й адсорбуючі, в’яжучі, протиблювотні та відхаркувальні, проносні, серцево-судинні, гормональні препарати, вітаміни та ін. Розрахунки П. у препаратах цієї групи базуються на відомостях про фактичне їх використання з урахуванням повноти задоволення попиту. Процес створення нового ЛП невід’ємно пов’язаний з визначенням можливих обсягів його споживання, тобто встановленням розмірів потенційного ринку. Вихідними даними для визначення П. у новому ЛП є показання для його використання, доза разового прийому та тривалість курсу лікування ним, препарати-аналоги за призначенням та рівнем терапевтичної ефективності, наявність чи відсутність протипоказань та побічної дії.
П. у психології та біології — стан живого організму, людської особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому, що виражає необхідність у чомусь, залежність від об’єктивних умов життєдіяльності і є рушійною силою їхньої активності. В історії людського суспільства П. людей як функція їх діяльності є наслідком розвитку виробництва. Характерними особливостями П. є: 1) конкретний змістовний характер П., пов’язаної, як правило, або з предметом, яким прагнуть заволодіти люди, або з будь-якою діяльністю, яка повинна дати людині задоволення (напр. певна робота, гра та ін.); 2) більш або менш виражене усвідомлення певної П., яке супроводжується характерним емоційним настроєм (привабливість об’єкта, пов’язаного з цією П., невдоволення і навіть страждання від незадоволення П. та ін.); 3) наявність часто малоусвідомлюваного, але завжди присутнього емоційно-вольового стану, що орієнтує на пошук можливих шляхів задоволення П.; 4) зменшення вираженості, а іноді й повне усунення цих станів, а в деяких випадках навіть перетворення їх у протилежні стани за умов задоволення П. (напр. відчуття огиди, що з’являється, коли людина в стані пересичення бачить їжу); 5) повторне виникнення П., коли бажання, що лежить в її основі, знову дає про себе знати. П. людини різноманітні й поділяються на: матеріальні — П. у їжі, одязі, житлі, теплі та ін.; духовні, пов’язані із суспільним існуванням людини — П. у суспільній діяльності, праці, спілкуванні одне з одним, набутті знань, вивченні наук і мистецтва, творчості та ін.; соціальні — П., пов’язані із розповсюдженням ролей у суспільстві, групах. П. працівників ФП певною мірою залежать від віку працівників, виду трудової діяльності, рівня освіти, професійної підготовки, природно-кліматичних умов, національних особливостей, традицій, звичок, рис характеру, сімейного стану, спрямованості особи.
Гончаренко С. Український педагогічний словник. — К., 1997; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.Н. Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч. II. Маркетинг в фармации / Под ред. З.Н. Мнушко. — Х., 2008.