Пробіотики (лат. pro — для, замість, на захист + грец. bios — життя) — ЛП та продукти, які містять живі клітини непатогенних мікроорганізмів і використовуються для відновлення нормальної мікрофлори людини.
Корекцію дисбіотичних порушень за допомогою замісної бактеріотерапії, що ґрунтується на застосуванні пробіотиків (спочатку під назвою еубіотики), стали використовувати на початку 70-х років ХХ ст. Це були одно-, двоштамові препарати, які містили ліофілізовану біомасу клітин coli-бактерій, біфідобактерій і лактобацил, які часто застосовують і сьогодні для корекції дисбіозів. В останні роки асортимент П. помітно розширився, їх відомо близько 60. Вони виробляються в різних країнах світу.
На сьогодні можна виділити 6 поколінь пробіотиків:
- Пробіотики, які містять ліофілізат живих мікрорганізмів у вигляді монокультури і продукують молочну кислоту. Фармакологічна дія — замісна. Це такі препарати, як біфідумбактерин, колібактерин, лактобактерин, ацилакт;
- Пробіотики, які являють комбінацію штамів з 2–4 компонентів живих молочнокислих бактерій і біфідумбактерій з іншими представниками природної мікрофлори, що забезпечує як їх замісну, так і конкурентну дію стосовно патогенів умовно-патогенної флори. До цієї групи препаратів належить біфікол, біфіформ, лінекс, капсули йогурту;
- Пробіотики, які являють собою комбінацію непатогенних, нетипових для нормофлори спороутворювальних мікроорганізмів, або монокультуру, напр.: дріжджі S. boulardii, що не продукують молочну кислоту, фармакологічна дія яких пов’язана з конкуруючим, антагоністичним впливом на агресивну мікрофлору кишечнику. Це такі представники, як Біоспорин, Бактисубтил, Флонівін БС, Ентерол 250, А-бактерин, аеробакт;
- Пробіотики, які містять комбінацію пробіотиків і пребіотиків: Вітабаланс 3000, Екстралакт, Біфілакт-екстра;
- Пробіотики на основі рекомбінантних генно-інженерних штамів (Субалін);
- Мультипробіотики — багатоштамові препарати нового покоління, створені в Україні (Симбітер та Симбітер-2).
Успіх широкого клінічного застосування пробіотиків, особливо у педіатрії, полягає не тільки в їх антидисбіозній ефективності, але й у визнанні цього методу як одного з найбільш нешкідливих у сучасній медицині. Про абсолютну безпеку пробіотика можна твердити лише в тому разі, коли у бактеріотерапевтичному препараті міститься тільки найбільш притаманна людині мікрофлора, до якої належать аспорогенні анаеробні сахаролітики із родів Bifidobacterium, Lactobacillus і Propionibacterium. Призначення окремих П. здійснюється на основі мікробіологічних досліджень, які дозволяють визначити характер дисбіотичних порушень.
Бережной В.В., Крамарев С.А., Мартынюк В.Ю. и др. Микроэкологические нарушения у детей и современные возможности повышения эффективности их коррекции // Здоровье женщины. — 2002.– № 4; Грачева Н.М., Чуприна Р.М., Мацулевич Т.В. и др. Дифференцированное применение биологических бактерийных препаратов (пробиотиков) при острых кишечных инфекциях вирусно-бактериальной природы в современных условиях. — М., 1999; Шунько Е.Е., Тищенко В.А., Ралдухіна Л.Д. та ін. Застосування пробіотика «Симбітер» для профілактики та корекції порушень мікробіоценозу у новонароджених. — К., 2001; Яковенко Э.П., Агафонова Н.А. Схемы профилактики и коррекции нарушений баланса кишечной микрофлоры при проведении антибиотикотерапии. Применение пробиотических препаратов // Consilium medicum. — 2002. — № 11.