ПРОБКА (корок, фелема) (лат. phellema — корок) — зовнішні захисні шари вторинної покривної тканини рослин — перидерми; сировина для отримання закупорювальних, ізоляційних матеріалів тощо. Формування П. на поверхні стебел багаторічних рослин, коренів, кореневищ, бульб починається із закладання під епідермою, рідше у корі чи під нею вторинної утворювальної тканини — фелогену (коркового камбію). Поділ і спеціалізація клітин фелогену приводить до утворення багатошарової П., клітини якої міцно з’єднані, відмерлі, наповнені повітрям чи бурувато-коричневим вмістом, клітинні оболонки потовщені та суберинізовані, тобто просякнуті або інкрустовані пробковою речовиною (суміш суберину, церину, ліпоїдів, лігніну, дубильних, смолистих, мінеральних, азотовмісних сполук та продуктів перетворення клітковини (див. Ліпоїди, лігнін, Клітковина, Дубильні речовини). Суберин — основна інкрустуюча жироподібна речовина, високомолекулярний поліефір, що викликає суберинізацію, або скорковіння, оболонок, забезпечує П. водо- і газонепроникність, низьку теплопровідність. П. служить захисним пристосуванням проти надмірного випаровування рослин, зимового холоду і поранень. Транспірація й газообмін через П. забезпечують спеціальні утвори — сочевички, які мають вигляд бородавчастого здуття, пухких ділянок, тріщин тощо. У деяких рослин (напр. дуба пробкового) П. дуже розвинена, у інших (напр. омели) її зовсім немає. Товсті стовбури дерев вкриті кіркою, або ритидомом — сукупністю кількох, щорічно утворюваних перидерм. П. — найлегше з твердих тіл (питома вага близько 0,2), об’єм якого значно зменшується під впливом зовнішнього тиску. До складу неочищеної П. входить: вуглецю — 67,8%, водню — 8,7%, кисню — 21,2%, азоту — 2,3%. під тиском при нагріванні з лужним розчином натрієвої солі сірчаної кислоти П. розчиняється, залишаючи 9–12% клітковини, що зберігає первинну структуру тканини. За Цейзелем метильне число П. пробкового дуба дорівнює 2,44. Кількість фурфуролу, одержуваного внаслідок перегонки з розбавленою HCl, дорівнює 4,5%. достатні технічні показники промислової сировини має лише П. двох порід дуба: Quercus suber і Q. осcidentalis. Вона добувається в Алжирі, Іспанії, Португалії, Південній Франції, Італії. Значення п. у техніці, фармації, побуті зумовлює хімічна інертність, непроникність для газів і рідин, низька тепло- і звукопровідність. П. використовується для закупорювання скляної тари, лабораторного посуду, виготовлення рятувальних поясів, підошов, ізоляційних матеріалів тощо. П. входить до складу таких видів ЛРС, як кора, пагони, корені, кореневища. Найчастіше П. багата на дубильні речовини (напр., кора дуба звичайного (Quercus robur L.), дуба скельного (Quercus petraea (mattuschka) Liebl.) та деякої іншої сировини (див. Дуб, Дубильні речовини). При макроскопічному аналізі сировини, яка містить перидерму, відмічають характер, структуру і колір П. з поверхні та на зламі; наявність, розміщення, розміри і форму сочевичок, запах і смак П. При мікроскопічному аналізі зрізів (напр. кори) звертають увагу на забарвлення клітин, кількість шарів, товщину П., структуру сочевичок, наявність і розміщення механічних тканин, кристалічних включень, клітин ідіобластів тощо.
Біологічний словник / За ред. К.М. Ситника і О.В. Топачевського. — К., 1986; Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. — К., 2001; Лекарственные растения Государственной Фармакопеи / Под ред. И.А. Самылиной. — М., 1999.