ПРОПОЛІС або уза (грец. propolis — зашпаровувати, замазувати, заклеювати, або лат. і грец. pro — попереду, polis — твердиня, місто — складний багатокомпонентний органічно-мінеральний продукт рослинно-бджолиного походження. Клейка смолиста речовина («бджолиний клей»), яку бджоли використовують як будівельно-ремонтний і антисептичний матеріал для полірування воскових комірок, склеювання рамок, корпусів; замазування щілин, регулювання отвору льотку, просмолювання внутрішньої поверхні вулика, замуровування істот, які потрапляють до вулика тощо. Завдяки специфічній дії П. на мікроорганізми у вулику підтримується належний санітарний стан та нормальне функціонування бджолиної сім’ї.
Виробляють П. медоносні бджоли із цілющих смол та бальзамів, які виділяють бруньки, молоді гілки і листя тополі, вільхи, берези, осики, верби, гіркокаштана, ясена та інших дерев, а також деякі трав’янисті рослини. у вулику назбирані рослинні виділення бджоли обробляють секретом верхньощелепних залоз, додаючи до отриманої маси пилок і віск. Усі компоненти П. перетворюються на біологічно активний комплекс, хімічний склад якого досить складний (приблизно на 50–60% рослинної смоли 25–30% воску) і остаточно не встановлений. Він змінюється залежно від того, з яких рослин збиралися смолисті речовини і якими бджолиними ферментами вони оброблялися. Крім цього, у різних місцях вулика якість П. неоднакова: для покриття внутрішньої поверхні стільників бджоли використовують особливий бальзамовий П., а для замащування отворів у вулику, покриття полотен і рамок — липучий П. зі значною домішкою воску, різних сторонніх продуктів, включаючи сміття вулика, садовий віск, олійну фарбу, різні клейкі та смоляні речовини. Залежно від способів і техніки збирання П. може містити часточки деревини, утеплювальних матеріалів, рештків бджіл тощо.
Обов’язковими складовими П. є: рослинні смоли і бальзами (50–55%), віск (22–30%), квітковий пилок і перга (5–11%), ефірні олії (5–10%), дубильні речовини (8–10%), флавоноїди (понад 19 сполук), виділення верхньощелепних залоз бджіл, зокрема, 10-окси-D2-деценова кислота (2–8%), яка забезпечує антиокиснювальні властивості П. Також наявні механічні домішки (близько 5–13%), макро- і мікроелементи (кальцій, калій, натрій; фосфор, залізо, магній, сірка, хлор, фтор, кремній, селен, марганець, цинк, алюміній, барій, титан, нікель, мідь, свинець, кобальт, стронцій, ванадій, хром, олово, берилій, срібло, цирконій). У П. також ідентифіковані сполуки терпеноїдної природи із групи каріофілену, ароматичний альдегід ізованілін, органічні кислоти, ароматичні ненасичені кислоти — кавова, бензойна, ефірозв’язані кислоти ненасичені (олеїнова) і насичені (пальмітинова, стеаринова, арахінова, бегенова, лігноцеринова), каротини, вітаміни (С, В1, В2, В3, В5, Е) та деякі інші БАР. Високоякісний П. містить до 70% рослинних смолистих речовин і секрету залоз бджіл, а П. низької якості — до 70% бджолиного воску і пилку. За органолептичними показниками та властивостями П. легко відрізнити від воску та інших речовин. Свіжий доброякісний П. — клейка, смолиста маса з блискучою поверхнею. Колір, залежно від складників, буває коричневий, бурий, зелений, сірий з різноманітними проміжними й перехідними відтінками (жовтувато-сірий, зеленувато-коричневий, червонувато-коричневий, буро-зелений, жовто-зелений, брудно-зелений тощо). Запах стійкий, приємний, пряний, бальзамний, з ароматом бруньок, меду і воску. Смак гіркувато-пекучий, терпкий. У разі тривалого зберігання П. набуває темного кольору, робиться твердим і крихким. Залежно від температури П. змінює свою консистенцію: при кімнатній температурі він твердий, при 20–30 °С — в’язкий, при 36–40 °C — м’який, пластичний, при 80–104 °с плавиться, а при горінні видає типовий запах ладану. П. важчий за воду і чим більше в ньому воску, тем менше його питома вага (у середньому 1,127 г/см3). чистий, без домішок П. характеризується значно вищими, порівняно з воском, показниками кислотного числа (62), ефірного числа (121) і числа омилення (188). Залежно від призначення розчинниками можуть бути: метиловий або етиловий спирти, етерні олії, бензин, скипидар, етер, хлороформ, ацетон, бензол, терпентин, рослинні та мінеральні олії, поліетиленгліколь тощо. Водою П. розчиняється лише на 1–3%. Як екстрагенти використовують найчастіше етиловий спирт, рослинні й тваринні жири при 80–100 °С, молоко, вазелін, вазелінову олію, ланолін.
П., який призначений для лікування й приготування препаратів, збирається тільки на пасіках, безпечних відносно заразливих хвороб бджіл, протягом усього літа, зазвичай після медозбору. Вихід продукції від однієї сім’ї становить до 50 г, іноді 100–200 г за сезон. Свіжий п. зліплюють у грудки по 100–200 г, обгортають пергаментним папером, кладуть у целофанові або поліетиленові мішечки і щільно зав’язують. Зберігають П. в темному, прохолодному приміщенні, тоді цілющі властивості й вміст БАР не змінюються протягом 5–10 років. Найкращим вважається П. без сторонніх домішок. непридатний для товарних цілей П., який бджоли утворюють наприкінці літа, коли не вистачає рослинної сировини і доводиться приносити до вулика мазут, колісну мазь, фарби та інші сурогати. Методи достовірного визначення товарної й санітарної якості П. недосконалі. Ступінь забруднення П. визначають шляхом його кип’ятіння 4–5 разів з двома об’ємами етилового спирту. Потім суміш фільтрують і фільтр додатково промивають гарячим спиртом. На фільтрі залишаються тверді, нерозчинні в спирті частинки П. За кількістю і якістю цих часток визначають ступінь його механічного забруднення. Профільтрований спиртовий розчин смол і воску П. прозорий, коричневого кольору, з приємним ароматом. Існують й інші способи визначення якості П. і його сухих екстрактів.
П. використовують у фармації, нар. та офіційній медицині, ветеринарії, лікувальній косметиці тощо. Його застосовують у нативному стані та як лікарську сировину для отримання рідких і м’яких ЛП (пігулок, настойок, водно-спиртової емульсії, екстрактів, витягів спиртових, олійних і водних, харчових та ДД, прополісного меду і масла, мазей, паст, кремів, свічок, вагінальних кульок, препаратів для спринцювань інгаляцій та ін).
Фармакологічні властивості П. досить різноманітні. Встановлено такі види біологічної активності: антисептичну (антибактеріальну, противірусну й протигрибкову), ранозагоювальну, протизапальну, в’яжучу, протисвербіжну, протирадіаційну, дезодоруючу, знеболювальну, гепатозахисну, десенсибілізувальну, антитоксичну, сечо- і жовчогінну, антиоксидантну, загальнозміцнювальну, імуностимулювальну, відновлювальну, гіпотензивну та ін. Препарати П. усувають спазми судин, зміцнюють капіляри, стимулюють обмін речовин, захисні реакції організму, регенерацію тканин, кровотворення, знижують згортання крові і її здатність до тромбоутворення, сприяють очищенню організму, виведенню холестерину, пригнічують патологічні клітини, поліпшують функцію травлення, діяльність залоз внутрішньої секреції, підвищують витривалість і працездатність організму. П. підсилює й пролонгує активність антибіотиків, інгібує появу антибіотикостійких форм. на відміну від антибіотиків, П. не призводить до дисбактеріозу. У ряді випадків за ступенем лікувальної ефективності й протимікробної дії П. перевершує антибіотики. Лікування П. показане у багатьох медичних сферах, напр. гастроентерології, дерматології, отоларингології, гінекології тощо. Фармацевтична і парфумерно-косметична галузі випускають цілу низку препаратів на основі П., напр. настойки П. різної концентрації, розчини, мазі, краплі, екстракти ДД, гумки жувальні, зубні пасти; шампуні, препарати косметичної лінії.
Препарати П. застосовують тільки під наглядом лікаря з урахуванням чутливості до продукту і протипоказань. Не можна вживати препарати на основі п. людям, у яких є захворювання печінки і жовчних шляхів, панкреатит, нирковокам’яна хвороба. Потрібно запобігати передозуванню П.
Тихонов О.І., Ярних Т.Г., Черних В.П. Теорія та практика виробництва лікарських препаратів прополісу.– Х, 1998; Приймак Г.М. Продукти бджільництва та лікарські рослини в народній медицині. — К., 2001; Фролов В.М., Романюк Б.П., Щуліпенко І.М. Продукти бджільництва та фітопрепарати в оздоровленні й лікуванні. — 4 Вид. — К., Луганськ, 2004; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002; Ловягин А.Н. Современный фармацевтический справочник: Сведения о 2000 наиболее эффективных лекарственных препаратах. — Донецк, 2004; F. Swhner P., Berger U.E. et al. // J. Inveslig. Allergol. Clin. Immunol — 1999. — Vol. 8; Rugendorff E.W., Weidner W., Ebeling L. et al. // Br. J. Urol. — 1993. — Vol. 71.