ПРОСІЮВАННЯ (ситова класифікація) — процес поділу сипучих матеріалів на фракції (класи) за крупністю зерен (шматочків) шляхом П. через одне або кілька сит. Суть його полягає в тому, що матеріал пропускають через сито з певним розміром отворів d. Частки, розмір яких менший отвору в ситі, проходять через нього (фракція –d), а більші затримуються (фракція +d). Застосовуючи сита з різними отворами, можна розділити зернистий матеріал на будь-яку кількість фракцій. Матеріал, що надходить на П., називається вихідним, той, що залишається на ситі — надрешітковим продуктом, а що проходить через отвори сита — підрешітковим продуктом. При послідовному П. матеріалу на n ситах одержують n+1 продуктів. У цьому разі підрешітковий продукт попереднього П. є вихідним матеріалом для наступного П. Машини і пристрої для П. називаються грохотами. Будь-який грохот має одну або декілька робочих (просіювальних) поверхонь — сит, установлених в одному або декількох коробах, які виконують гойдальні або струшувальні рухи. У процесах хіміко-фармацевтичної технології виробництва ЛП готову сировину або напівпродукти одержують і застосовують у вигляді пудри, тонких порошків або часток певного розміру. Зернистість матеріалу визначається технологічним регламентом. Так, для процесів сушіння в киплячому шарі рекомендується зернистість ≥0,1 мм, а у виробництві лікарських мазей і паст вона вимірюється мікронами. При подрібнюванні твердих матеріалів рідко вдається відразу одержати продукт зі вмістом часток заданих розмірів, тому з нього доводиться виділяти потрібні фракції. У виробництві таблетувальних ЛП однорідність часток за розмірами і формою особливо важлива для одержання таблеткової маси. Підбір певних фракцій компонентів речовин, що входять у таблеткову масу, дозволяє одержати гранулят із гранулами однакових розмірів. У свою чергу, використання такого грануляту значно поліпшує умови таблетування. Відсутність пилової фракції робить таблетки більш однорідними за складом. Як робочу поверхню грохотів (див. Грохот) використовують дротяні сітки, сталеві перфоровані листи — решета і колосникові ґрати. Дротяні сітки виготовляються з квадратними або прямокутними отворами, розмірами від 100 до 0,04 мм. Для виготовлення сіток застосовують дроти (з легованих і нержавіючих сталей), латунні, мідні, бронзові, нікелеві та ін. Розрізняють такі сітки, зібрані з рифлених або штампованих дротів і зварені, в яких дріт у місцях перетинання зварюють. Решета — сталеві листи з проштампованими або, рідше, просвердленими отворами. Форма отворів решіт — кругла, прямокутна, рідше — квадратна. Отвори розташовують лінійно, паралельними рядами або в шаховому порядку. Прямокутні отвори часто розташовують під кутом до поздовжньої вісі сита. Колосникові ґрати збирають зі стрижнів або колосників, розташованих паралельними рядами і скріплених між собою. Розмір отворів у ґратах визначається шириною щілини між колосниками. При П. сипучого матеріалу з виділенням більше двох фракцій послідовність їх виділення визначається розташуванням сит. Розрізняють такі схеми виділення класів: від великого до дрібного; від дрібного до великого, змішану або комбіновану. При П. від великого класу до дрібного сита розташовують одне під одним, верхнє сито має найбільші отвори, а донизу розміри отворів сит зменшуються. При П. від дрібного класу до великого сита розташовують послідовно в порядку збільшення величини їхніх отворів. При комбінованій схемі виділення класів сита розташовують частково від великого до дрібного і частково від дрібного до великого. На практиці застосовують також схеми виділення класів від великого до дрібного і комбіновані. На практиці П. застосовують грохоти різних конструкцій. Для систематизованого описання грохотів їх класифікують, як правило, за характером руху робочого органу. За цією ознакою грохоти поділяються на: нерухомі колосникові; валкові (частково рухливі); обертові барабанні; рухливі: хитні й вібраційні. У хіміко-фармацевтичній промисловості в більшості випадків використовують хитні й вібраційні грохоти. За формою поверхні, крізь яку просівається матеріал, розрізняють плоскі, дугові та барабанні грохоти. За розташуванням такої поверхні грохоти поділяють на: 1) похилі (кут a нахилу до площини поверхні становить 15:25°); 2) слабкопохилі (a=5:6°); 3) горизонтальні (a=0).
Вайсберг Л.А. Проектирование и расчет вибрационных грохотов. — М., 1984; Вайсберг Л.А., Рубинов Д.Г. Вибрационное грохочение сыпучих материалов. Моделирование процесса и технический расчет грохотов. — СПб., 1994; Перов В.А., Андреев С.Е., Биленко Л.Ф. Дробление, измельчение и грохочение полезных ископаемых. — М., 1990.