Протигрибкові препарати (лат. fungicida < fungus + cido — вбиваю) — це препарати, що застосовуються для лікування грибкових захворювань і мають фунгіцидну та фунгістатичну дію. Основні препарати, що використовуються для лікування мікозів, наведені в таблиці.
Протигрибкові препарати інгібують ключові ферменти синтезу ергостеролу — основного структурного компонента клітинної стінки грибків: скваленепоксидазу (тербінафін, нафтифін, толциклат, толнафтат); 14-α-редуктазу та 7–8-ізомеразу (аморолфін); цитохром Р450-залежні ензими грибків (азоли, комбіновані препарати); циклопіроксоламін блокує транспорт амінокислот, фосфатів, іонів кальцію крізь клітинні мембрани грибків. Протигрибкові антибіотики (крім гризеофульвіну) та похідні ундециленової кислоти зв’язуються зі стеролами клітинних мембран, що приводить до підвищення їх проникності та загибелі клітин грибків. Гризеофульвін, флуцитозин, хлорнітрофенол інгібують синтез нуклеїнових кислот і порушують розмноження грибкових клітин.
фунгіцидний ефект викликають усі протигрибкові антибіотики (крім гризеофульвіну) та всі протигрибкові препарати синтетичного походження (крім хлорнітрофенолу, толнафтату, похідних ундециленової кислоти). Фунгістатичний ефект викликають гризеофульвін, усі препарати синтетичного походження.
Бурбелло А.Т., Шабров А.В., Денисенко П.П. Современные лекарственные средства. — СПб., 2003; Машковский М.Д. Лекарственные средства. — М., 2000; Фармакологія / За ред. І.С. Чекмана. — К., 2001.